UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДеякі юридичні проблеми штучного переривання вагітності в аспекті права людини на життя (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3850
Скачало350
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Деякі юридичні проблеми штучного переривання вагітності в аспекті права

людини на життя

 

 

Питання штучного переривання вагітності (аборту) дедалі частіше

привертає до себе увагу вчених як елемент змісту права людини на життя.

Чимало авторів розглядає аборти з погляду права людини залишити після

себе нащадків, визнаючи тим самим суб’єктом такого права особу, здатну

вирішувати для себе питання щодо переривання вагітності [1, с.68; 2,

с.23-26]. Інші автори схильні підходити до аналізу проблеми абортів з

позицій права потенційного суб’єкта народитися [3, с.45], у той час як

окремі дослідники взагалі не відносять питання можливості проведення

абортів до розглядуваної структури права людини на життя [4, с.50; 5,

с.39; 6, с.6]. І хоча ст.27 Конституції України проголошує право кожної

людини на життя невід’ємним, зміст цього права у законодавстві все ще

остаточно не окреслений. Важлива спроба визначити, які можливості

належать людині як суб’єкту права на життя була зроблена авторами

проекту нового Цивільного кодексу України. Стаття 273 проекту Цивільного

кодексу, зокрема, зазначає: “Захищається право на життя зачатої дитини”.

 

Водночас законодавство України, закріплюючи за жінкою право на

материнство, не покладає на неї обов’язок бути матір’ю. Стаття 57 ч.2

Основ законодавства України про охорону здоров’я надає жінці право

самостійно вирішувати питання про материнство. Цим самим жінці надається

репродуктивна свобода і, відповідно, можливість репродуктивного вибору

[7, с.30]. Ця свобода має свої межі, окреслені у законодавстві, які

здебільшого зумовлені турботою про здоров’я жінки з боку держави, а не

забезпеченням дитині можливості народитися. Зокрема, ст.50 Основ

законодавства України про охорону здоров’я передбачає, що, за бажанням

жінки, аборт може бути проведений у випадку, коли строк вагітності не

перевищує 12 тижнів. У разі вагітності від 12 до 28 тижнів аборт може

бути зроблено тільки в окремих випадках за наявності соціальних та

медичних показань.

 

Відповідно до цих положень, Наказом Міністерства охорони здоров’я від 28

червня 1994 р. №111 було затверджено інструкції про порядок проведення

операції штучного переривання вагітності та про порядок проведення

операції штучного переривання вагітності ранніх строків методом

вакуум-аспірації. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від

12 листопада 1993 р. №926 “Про порядок штучного переривання вагітності

від 12 до 28 тижнів” було встановлено досить широкий перелік медичних та

соціальних показань проведення операції штучного переривання вагітності.

Штучне переривання вагітності також можна проводити не залежно від

строків вагітності, якщо є загроза життю матері. Отже, регулюючи питання

пріоритету права матері самостійно вирішувати, чи робити їй аборт,

передбаченого діючим законодавством, та права на життя зачатої дитини,

передбаченого поки що лише у ст.273 проекту нового Цивільного кодексу

України, законодавець віддає перевагу інтересам матері. Відтак у такий

спосіб законодавець визначив той момент, з якого перевага надається

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ