UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПравові заходи щодо впорядкування судочинства гетьманщини (1648-1763) (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2940
Скачало256
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Правові заходи щодо впорядкування судочинства гетьманщини (1648-1763)

 

Гетьманщина – це усталена у науковій літературі назва відновленої

української національної держави, яка існувала впродовж 1648-1782 рр. У

ході національно-визвольної війни з-під влади Речі Посполитої влада

гетьманської України поступово замінила статутові, шляхетсько-станові

суди сіткою козацьких – сільськими, сотенними і полковими, очолюваними

вищою апеляційною інстанцією – Генеральним військовим судом. Діяв також

суд Генеральної військової канцелярії, а при Гетьманському правлінні –

Третейський суд. Збереглись і деякі ланки старого судоустрою, до яких,

зокрема, належали міські й духовні суди. Зазнавши значних змін,

судочинство здійснювали окремі громадські та навіть домініальні суди, а

у містах, інколи за участю козацької ради – отаманські суди. В особливих

випадках створювали надзвичайні суди.

 

Судові функції виконували і такі органи, як Рада старшин, Генеральна

старшина, цехові організації, словесні суди, суд грецького Ніжинського

братства та деякі інші.

 

Поряд з докорінною реорганізацією судової сфери правовий простір теж

зазнав змін, хоча скасовувались лише суто пропольські акти. Загалом

залишались чинними всі так звані попередні права, закріплені у

Березневих статтях 1654 року, тобто звичаєве право, польсько-литовські

закони і магдебурзьке право. Дія ж російського права на територію

Лівобережної України не поширювалась.

 

Різноманітні законодавчі акти, інколи взагалі несистематизовані, значною

мірою були прикладом діяльності правників різних держав і часів на

основі цілком відмінних принципів і часто задля діаметрально протилежних

потреб.

 

Таке розмаїття судових органів і правових збірок на початку ХVІІІ ст.

істотно не перешкоджало розгляду переважно незначних цивільних та

дрібних кримінальних справ – адже найважчі у минулому земельні спори

припинили своє існування разом з привілейованим шляхетським станом. Але

з поступовим переходом країни до мирного життя правовідносини знову

висунули на передній план приватні інтереси. Конфлікти, що потребували

судової інтервенції, значно ускладнились, а їх кількість збільшилась.

Особливо великі труднощі викликали ті випадки, коли рішення, винесені на

підставі магдебурзького права, у порядку апеляції надходили до

Генеральної військової канцелярії, де перегляд відбувався вже за

Литовським статутом [1, с.417] (а тому у судовому декреті одночасно

могли міститись посилання на обидва ці джерела) [2, с.191].

 

Однак найбільшою проблемою для всього судівництва було поєднання

судових, адміністративних та військових повноважень у руках сотників і

полковників у межах відповідних округів.

 

Проте подібна ситуація склалась не тільки у Лівобережній Україні, але й

в цілому у Росії. Петро І зробив безуспішну спробу виправити становище,

відокремивши суд і адміністрацію. Вжиті заходи мали вплив і на

Гетьманщину: окремі укази Сенату – вищого органу управління російською

державою (після царя), поставленого у 1711 р. на чолі усіх без винятку

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ