UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЗастосування української мови у перші роки радянської влади в Україні (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1404
Скачало197
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Застосування української мови у перші роки радянської влади в Україні

 

У перші роки радянської влади в Україні основна увага приділялася

ліквідації переваг, наданих царським урядом російській мові як

загально-державній, скасуванню державності будь-якої мови і утвердженню

їх рівноправності [7, c.152], хоча ставлення до української мови з боку

російських більшовиків було ворожим, бо українське чималою мірою

ототожнювалося з петлюрівським й мова корінного народу “викликала

підозріння”[8. с.8 ].

 

Можна стверджувати, що, володіючи історичним досвідом своїх

попередників, Росія більшовицька продовжувала активну русифікацію

українців, знаючи, що втрата народом мови веде до втрати національної

ідентичності і загибелі нації. Двоїста політика радянського уряду

призводила до відвертого, нерідко і збройного опору з боку як селянства,

так і національно свідомих українців. Однак партійно-радянський уряд

зволікав з прийняттям правових документів, які б чітко сприяли

українській мові. Так навіть в конституції “Української Соціалістичної

Радянської Республіки”, ухваленій 3 березня 1919 р. Всеукраїнським

з’їздом Рад і затвердженій Центральним Виконавчим Комітетом 19 березня,

немає навіть жодної згадки чи будь-якого натяку на вирішення мовного

питання, лише зазначено, що будь-які національні привілеї чи національні

утиски недопустимі. На користь української мови було лише положення,

згідно з яким прийнятий державний герб мав написи українською й

російською мовами. Зрештою, самі більшовики змушені були визнати, “що

серйозним прорахунком в роботі керівників державних і партійних органів

на Україні стала недооцінка ролі і значення національного питання в

соціалістичному будівництві, нігілістичне ставлення до української

культури і мови, виховання і добору національних кадрів”[2]. Досвід

громадянської війни підказував, що без задоволення національних вимог

українського народу доля більшовизму в республіці завжди буде під

загрозою. До того ж до керівництва прийшло багато провідних національно

свідомих діячів партій боротьбистів і борьбистів, що дало їм змогу вести

і за радянського режиму боротьбу за українську державність.

 

На початку 1920 року радянська Україна стала на шлях нової українізації.

Було вжито низку заходів щодо введення української мови в цивільних і

військових установах, запровадження її як обов’язкового предмета

навчання у школах з неукраїнською мовою навчання, переведення частини

установ з підготовки працівників освіти на українську мову викладання,

створення вечірніх шкіл для навчання радянських урядовців української

мови, організація в Харкові Центральної школи червоних старшин з

викладанням української мови. Але вся політика радянської влади

зводилася до закріплення “двомовності” на законодавчому рівні. 31

березня 1921р. V з’їзд Рад схвалив роботу народного комісаріату освіти,

спрямованої на усунення національної ворожнечі і на розвиток української

мови як мови більшості трудящих мас України, а 22 листопада 1922р. ВУЦВК

затвердив “Кодекс законів про народну освіту УСРР”, у якому в параграфі

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ