Реферат на тему:
Вибори до національних РІАД УСРР (1920 – середина 1930-х років)
На початку 20-х років в УСРР розгорнулася реформа
адміністративно-територіального устрою. Однак вона не враховувала
національного складу деяких етнічних меншин, що негативно відбилося на
їх життєдіяльності. В зв’язку з цим тодішні Центральна комісія
національних меншин при ВУЦВК і Центральна адміністративно-територіальна
комісія при ВУЦВК виступили ініціаторами проведення національного
районування, тобто створення окремих районів, селищних і сільських рад у
місцях компактного проживання національних меншин. В 1924-25 роках ця
ідея знайшла належне правове оформлення, після чого у новоутворених
національних адміністративно-територіальних одиницях почали відбуватися
виборчі кампанії.
Під час таких кампаній для забезпечення прав національних меншин, хоч і
не повсюдно, здійснювалися такі заходи: 1) представників національних
меншин вводили у виборчі комісії; 2) звітну кампанію окружкомів та
райвиконкомів проводили мовою національних меншин; 3) друкували виборчу
літературу і звіти уряду на мові національних меншин; 4) виборчі
повідомлення друкувалися мовою національних меншин; 5) на виборчих
дільницях проводили роботу на мові більшості виборців цих дільниць [1,
а.с.24; с.31-32, с.114].
Національне районування в широких масштабах розпочалося у 1925 р. Саме з
цього часу можна показати перші підсумки виборів 1925-1926 рр., зокрема,
до таких національних рад: 1) єврейських рад (дані по 54 сільських і 38
селищних радах): брали участь у виборах – 58,8 і 53,3; обрано жінок –
15,8 і 15,3; членів і кандидатів КП(б)У – 12,3 і 16,0; членів КСМ – 9,4
і 8,8; КНС – 22,1 (по селищних радах немає даних) [2, с.24]; 2)
німецьких сільрад: брали участь – 57,3%, обрано жінок – 6,8%; членів і
кандидатів КП(б)У – 4,7%,: членів КСМ – 1,2%; КНС – немає даних [3,
с.22, 39; 130-136]; 3) російських сільрад: брали участь 51,3%; обрано
жінок – 7,3%; членів КП(б)У – 7,4%; членів КСМ – 1,7%; КНС – 18, 1%
[4, с.65]; 4) польських сільрад: переобраних рад – 116; переобраних
членів рад 1329; обрано членів КІІ(б)У – 3,5%; членів КСМ 2,0%; КНС –
41,6%: жінок – 15,8% [5, с.20].
КП(б)У не забувала про контроль за виборами в національних районах. Так
1 лютого 1926 р. Секретаріат ЦК КП(б)У прийняв постанову ‘‘Про
додатковий список мобілізованих для проведення виборчої кампанії в ради
в селах і районах, де проживають євреї, поляки, німці та інші
національності” [6, а.с.41].
Перша Всеукраїнська нарада з питань роботи серед національних меншин
(січень 1927 р.) обговорювала проблему участі національних меншин у
виборах. Під час проведення виборів 1926-27 року щодо різних
національних меншин нарада вважала за потрібне: 1) серед євреїв –
приділити особливу увагу переселенцям; уникнути виділення штучних
виборчих дільниць (що траплялося в минулу виборчу кампанію);
дотримуватися організації таких дільниць лише в тому випадку, коли вони
збігатимуться з територіальним або професійним складом населення даної
дільниці; звітну кампанію райвиконкомів і окрвиконкомів проводити мовою
цієї національної меншини; 2) серед поляків – забезпечити своєчасне
видання передвиборної літератури на рідній мові та висвітлення
передвиборної кампанії в пресі; посилити питому вагу батраків, зміцнити
бідняцько-середняцький блок, очистити польські сільради від куркулів,
які туди проникли; залучати трудящих жінок у ради; посилити участь у
виборах робітників у містах; паралельно залучати ремісників і кустарів
та членів сімей трудящих; 3) аналогічна вимога про підвищення ролі блоку
батраків і середняків стосувалася німецьких сільрад [7, с.186, 187, 194,
199].
Наводимо результати виборів 1926-1927 рр. до національних рад.
1) Єврейські ради [див.: 2, с.24]:
Дані по 54
сільрадах Дані по 64
селищних радах
Число громадян виборчого віку 46346 87555
Виборців 33837 53310
Брало участь у виборах 20663 31953
Всього обрано членів ради 946 1601
У т.ч. жінок 133 242
Членів і канд. КП(б)У 155 320
КСМ 121 203
КНС 288 —
2) Німецькі ради [див.: 3, с.22]:
Кількість сільрад Загальна кількість виборців Прийшло на вибори Всього
обрано В т.ч. жінок Членів і канд. КП(б)У
КСМ
КНС
225 133559 76885 3120 246 238 44 839
3) Російські ради [див.: 4, с.65] %:
Брало участь у виборах Обрано жінок Членів КП(б)У КСМ КНС
51, 2% 8,5% 10,6% 3,3% 28,8%
4) Болгарські ради [8, с.28-29]:
Всього виборців Брало участь у виборах Всього обрано Обрано жінок Членів
і канд. КП(б)У
КНС
45902 24070 957 81 117 317
5) Польські ради [див.: 5, с.20]:
Кількість переобраних рад Кількість переобраних членів рад Обрано членів
КП(б)У, %
КСМ, %
КНС, % Обрано жінок, %
122 1366 6,7 4,1 16,3 42,5
Зазначимо, що явка окремих національностей під час цих виборів була вище
за середній відсоток (51,9) явки по Україні: німецькі – 57,6%; єврейські
– 61,1; польські – 57,5; болгарські – 52 [9, а.с.20-21].
Проведення як цієї, так і попередньої виборчої кампанії в 1927 р.
схвально оцінило КП(б)У. Спочатку Пленум ЦК КП(б)У (3-8 червня 1927р.)
охарактеризував передвиборну кампанію 1926-1927 рр., як значне
досягнення [10, с.446]. Згодом Х з’їзд КП(б)У (20-27 листопада 1927 р.)
головним результатом перевиборів за останні два роки назвав ізоляцію
куркуля, зміцнення союзу середняків і бідняків та керівну роль
останнього у сільрадах [див.: 10, с.495, 496].
Наступна виборна кампанія 1928-1929 рр. характеризується такими
статистичними даними виборів до окремих національних рад (%):
1) німецьких [див.: 3, с.39; 130-136]:
Членів і кандидатів КП(б)У % КСМ % КНС % Жінок %
10,8 3,1 36,7 17,7
2) єврейських [11, с.42]:
Явка на вибори % Обрано жінок % Членів КП(б)У % КСМ % КНС %
73 22,2 19,2 15,9 28,8
Обрання комуністів, комсомольців та інших прихильників радянської влади
розцінювалося як поліпшення соціального стану новообраних рад, тому не
враховувалася, що ці люди не мають відповідної кваліфікації. Вибори були
спрямовані на досягнення єдиної мети – не допустити в національні ради
куркулів та інших ворогів робітничого класу. Особливо гостро це
виявилося в кінці 1920 – на початку 1930 років.
На відміну від Першої Всеукраїнської наради по роботі серед національних
меншин (1927) друга аналогічна нарада (1930) приділила значно більше
уваги виборам. Це зумовлювалося характером передвиборної кампанії, яка
проходила на тлі розгорнутого соціалістичного наступу по всьому фронту.
З доповіддю про чергові перевибори до рад національних меншин виступив
Василенко.
Її зміст можна умовно поділити на дві частини:
й, в якому дана оцінка загальної політичної ситуації (посилення класової
боротьби на прикладі судового процесу “промпартії”, очікування
військового нападу, ліквідація глитая як класу). З огляду на це, перед
радами національних меншин і ставилися нові завдання. Загалом – це
домогтися обрання таких рад національних меншин і депутатів у ці бойові
органи диктатури пролетаріату, які б могли боротися за виконання
генеральної лінії, проголошеної ХVІ з’їздом ВКП(б), і перемагати
класового ворога на всіх фронтах соціалістичного будівництва;
2) організаційна підготовка проведення виборів. У цьому напрямі
Василенко виділив: а) контроль над складом виборчих комісій з метою
недопущення участі в них чужих елементів; б) контроль над складанням
списків виборців; в) перевірка роботи рад, що полягала в аналізі
виконання радами їхніх господарсько-політичних кампаній; г) звітність
рад перед виборцями, в процесі проведення якої планувалося мобілізувати
пролетарські верстви національних меншин (бідняків, комітети незаможних
селян, колгоспників, середняків) для організованого наступу на глитая,
вилучення з рад його прихильників та недопущення обрання глитая в ради
на майбутніх виборах [12, с.13-24].
У дебатах з приводу доповіді представники з місць наводили різні факти,
які свідчили про незадовільну організаційну підготовку до виборів.
Здебільшого вони зводилися ось до чого:
1) недостатня кількість передвиборної літератури на мовах національних
меншин, особливо нечисленних (Запоріжжя, німецький Пулинський район);
2) надсилання виборчих карток на українській мові (в болгарський
Коларівський, німецький Високопольский, єврейський Калініндорфський
райони). У німецькому Високопольському районі після отримання таких
карток пропонували не повертати їх, а використати на папір;
3) брак виборчої інструкції на мові національних меншин;
4) проведення підготовчої роботи в більшості німецьких районів апаратним
шляхом, який обмежувався прийняттям постанов;
5) наявність спроб штучного утворення виборчих дільниць за національною
ознакою (наприклад, татар і вірмен);
6) звіти відбувалися не на мові національних меншин (російські села в
Полтавському окрузі, болгарські села в Ольшанському районі) [див.: 12,
с.25, 27, 31, 33, 35].
Резолюція наради, затверджена ВУЦВК 12 грудня 1930 р., крім забезпечення
національних меншин передвиборною літературою рідною мовою, вказала на
головну мету перевиборів – підібрати такі кандидатури до складу
національних і змішаних рад, який зміг би при керівному впливі
робітників, колгоспників, бідняків у союзі з середняком домогтися
ліквідації глитая як класу [див.: 12, с.147-149].
Такі завдання ставили і перед виборчими кампаніями першої половини 30-х
років. Так Пленум ЦК КП(б)У (9-13 грудня 1930 р.) передбачав
підпорядкувати наступну передвиборну кампанію сільрад завданням
суцільної колективізації. Це означало боротьбу проти куркуля всіма
можливими заходами: економічними (хлібозаготівля, фінанси),
адміністративними (переселення розкуркулених за межі села, їх
ліквідація) [див.: 10, 709, 714].
Наприклад, під час звітно-виборної кампанії до національних рад у 1934р.
куркулі були викриті, зокрема в Дашавській єврейській раді, в Липинській
польській раді Городницького району, в Непознанській польській раді
Ємільчанського району, одній з польських рад Уланівського району, в
складі виборчкому села Вороніно російського Путивльського району та ін.
[13, с.19].
Внаслідок, зокрема, такого “демократичного” впливу процент явки
національних меншин на виборах 1934 р. був дуже високим. Водночас слід
підкреслити суто формальний або навіть фальшивий характер наведених
цифр. Їх можна вважати ілюстрацією гри в демократію з боку радянської
влади. За умов проведення судових процесів над меншовиками і есерами в
1921-1922 рр., “ізоляції ворожих радянській владі громадських
угрупувань”, саморозпуском інших політичних партій (а отже, ліквідації
легальної політичної опозиції), контролю партійних і правоохоронних
органів вибори навряд чи можна вважати справжніми [10, с.439, 445, 446].
Достовірним було інше. Навіть вживаючи таких заходів, радянська влада
відчувала слабкість свого становища і намагалася залучити в національні
ради прихильників комуністичної ідеології (більшовиків, комсомольців,
членів комітету незаможних селян та ін.). Основним засобом цього стало
прийняття законодавства, яке “сприяло забезпеченню правильного
проведення класового виборчого права радянської конституції” [див.: 10,
с.443]. Так КП(б)У формулювало позбавлення величезної кількості громадян
різних національностей виборчих прав.
Література
Доклад ВУЦИК “О проделанной работе по обслуживанию нацменшин на
территории УСРР” (июль 1926 г.) // ЦДАВОВУ. – Ф.1. – Оп.2. – Спр.2933;
Итоги работы среди национальных меньшинств: К 10-й годовщине Октябрськой
революции. – Х.: ЦКНМ при ВУЦВК, 1927.; Цекиновський. Підсумки
перевиборів комітетів СТВ // Більшовик України. – 1926. – №2-3.
Урбах Л. Вибори до єврейських рад // Радянська Україна. – 1927. – №5-6.
Гафтель І. Результати виборів до німецьких сільрад // Радянська Україна.
– 1927. – №5-6.; Гафтель І. Попередні висновки по перевиборах в
німецьких сільських радах України (лютий 1929 р.) // Німці в Україні.
1920-1930 рр. ХХ ст. Збірник документів державних архівів України /
Упор.: Яковлєва Л.В., Чирко Б.В., Пишко С.П. – К.: КМП “Джая”, 1994.
Ялі С. Російські ради на Україні й завдання до пожвавлення їхньої роботи
// Радянська Україна. – 1927. – №9.
Саулевич Я. Перевибори рад 1926/27 р. серед польської людності //
Радянська Україна. – 1927. – №5-6.
Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі –
ЦДАГОУ). – Ф.1. – Оп.7. – Спр.59.
Первое Всеукраинское совещание по работе среди национальных меньшинств,
8-11 января 1927 г. / ЦКНМ при ВУЦВК. – Х., 1927.
Манчев Б. Болгарські селяни на виборах до рад // Радянська Україна. –
1927. – №5-6.; Зауваження болгарського бюро Раднацмену на річний звіт
Мелітопольської окріно від 25.01.1929. // ЦДАВОВУ. Ф.166. – Оп.6. –
Спр.2213.
IV сесія ВУЦВК Х скликання (листопад 1928 р.) // ЦДАВОВУ. – Ф.1. – Оп.4
– Спр. 10.
Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій
і пленумів ЦК. Т.1. 1918-1941. – К.: Політвидав України, 1976.
Н.К. Попередні підсумки перевиборів національних єврейських сільрад
// Радянська Україна. – 1929. – №3-4.
Второе Всеукраинское совещание по работе среди национальных меньшинств,
27-30 ноября 1930 г.: Стенограф. отчет. – Москва; Харьков; Минск:
Центриздат, 1931.
Гітлянський А.С. Вибори до рад серед нацменшостей // Радянська Україна.
– 1934. – №11.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
