UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСтановлення української державності на далекому сході у 1917-1922 рр. (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1722
Скачало178
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Становлення української державності на далекому сході у 1917-1922 рр.

 

Мова йде про так званий Зелений Клин, або Зелену Україну чи Нову

Україну. Ця назва з’явилася у кінці XIX ст. внаслідок масового заселення

українцями півдня далекосхідного регіону Російської імперії і витіснила

іншу українську назву цього регіону – Закитайщина.

 

Землі Зеленого Клину в широкому розумінні охоплювали територію від

Байкалу до Берінгового проливу, у вужчому – в гирлі Амуру і над Тихим

океаном (Амурщина і Приморщина) – близько 1 млн. км2, що більше за

територію України, з населенням 2,5 млн осіб, з яких понад 1 млн

200 тис. були українцями (47%) [1, с.768]. Іншою великою групою

населення були козаки – забайкальські, амурські, уссурійські. Серед

останніх теж немало було українців – за рахунок кубанських козаків,

частину яких на початку XX ст. переселили з Кубані. Росіяни становили не

більше як 5-7%, у тому числі немало старовірів та сектантів. Чимало тут

було корейців та китайців.

 

Звідки ж взялися українці на Далекому Сході – аж за 10 тис. км від

України?

 

Ці землі, зокрема Амурщину і Приморщину, на підставі укладених договорів

(1858 і 1860 рр.) з слабим у ті часи Китаєм захопила Росія. Корінним

населенням там були нечисленні групи даурів та ін. Росія колонізувала їх

– солдатами, козаками, яким виділялися просторі землі для хліборобського

обробітку. Поселенцям, як і селянам, які хотіли б туди переїхати, на

підставі закону 1861 р. надавались всілякі пільги. До 1880 р. поселенців

тут налічувалось близько 100 тис. осіб.

 

Губернатор Приморщини П.Унтерберген у 1882 р. домігся права безоплатного

перевозу поселенців морем з Одеси. Ними були майже винятково українські

селяни, яких Унтербергер вважав цінними і працьовитими хліборобами.

 

На 1913 рік на Далекий Схід, головно Амурщину і Приморщину, переселено

близько 1 млн осіб, з них на Амурщині українці становили 60-65%, на

Приморщині – 75-80% [1, с.772-773].

 

Незважаючи на це, як і на той факт, що відсоток росіян у Зеленому Клині

був незначним (вони концентрувались в основному у містах), фактично всі

найважливіші пости в місцевому державному апараті, в навчальних закладах

та інших установах посідали росіяни. Вони, як, зрештою, по всій

Російській імперії, не хотіли признавати в українцях окремий народ,

окрему націю, що мала високу і давню культуру. Українській мові,

культурі, традиціям, релігійним і побутовим обрядам та ін. доводилось з

великими труднощами добиватись права на своє утвердження, особливо у

містах. Навіть серед українців, які поселялись чи приїжджали у справах в

міста (Благовєщенськ, Ніколаєвськ, Хабаровськ, Уссурійськ і ін.), було

немало таких, які соромились розмовляти на рідній мові, особливо, якщо

вони в соціальному відношенні піднялись дещо вище над своїми краянами.

Російська ж бо еліта і влада запевняли всіх, що українська мова – це

свого роду “сільське наріччя” російської мови. Нерідко українці з

меркантильних мотивів переробляли свої прізвища на російський кшталт,

додаючи до закінчення своїх прізвищ “ов” чи “ев” [2, с.17].

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ