UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОргани самоврядування на західноукраїнських землях (1921-1939 рр.) (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2353
Скачало223
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Органи самоврядування на західноукраїнських землях (1921-1939 рр.)

 

За ризьким мирним договором, підписаним 18 березня 1921 р., до Польщі

відійшли західна частина Білорусії, де проживало близько 80% білорусів

(поляки на цій території становили близько 10% всього населення), і

західна частина України – Волинь і Східна Галичина [1], де українців

проживало 70-80%, 10-11% на цих землях становило єврейське населення.

Решта – поляки та ін [2, с.220-221].

 

Територія відродженої Польщі становила 388,6 тис. кв. км, тобто 52% в

кордонах перед 1772 р. За даними перепису 1921 р., Польща налічувала 27,

2 млн. чоловік населення. З них поляки становили 69,2%, українці –

14,3%, євреї – 7,8%, білоруси – 3,9%, німці – 3,9% та інші – 0,9%

населення. Національні меншини становили 29,8% загальної кількості

населення Польської держави [3, с.304-305].

 

Укладаючи мирний догові з Польщею, радянський уряд домігся ввести в

договір статтю, яка зобов’язувала польський уряд гарантувати права

національних меншин – українського, російського і білоруського народів,

і забезпечити їм вільний розвиток культури, мови та віросповідання.

“Польща, – підкреслювалось в ст.7 договору, – надає особам російської,

української і білоруської національностей всі права, які забезпечують

вільний розвиток культури, мови і виконання релігійних обрядів. Взаємно

Росія і Україна забезпечують особам польської національності, які

перебувають у Росії, Україні і Білорусії, всі ті ж права. Особи

російської, української і білоруської національностей у Польщі мають

права в межах внутрішнього законодавства поширювати рідну мову,

організовувати і підтримувати свої школи, розвивати свою культуру і

закладати з цією метою товариства і спілки” [4, с.626-627].

 

Введення цієї статті створювало правову основу захисту життєвих

інтересів українців, росіян і білорусів, які опинилися у складі Польщі.

Проте на практиці цю статтю не виконували. Щоправда, польський сейм 26

вересня 1922р. ухвалив закон про так звану воєводську автономію [5,

с.1553-1555], за яким у Львівському, Станіславському (нині

Івано-Франківському) і Тернопільському воєводствах [6] створювалися

воєводські сеймики [7] та їх виконавчі органи – воєводські виділи

(комітети). До компетенції сеймиків відносилися, зокрема, питання

релігії, початкової і середньої освіти, охорони здоров’я, будівництво

шляхів, сприяння промисловості й торгівлі тощо. Прийняті сеймиками

воєводські закони у переважній більшості потребували санкції президента

держави. Воєвода як представник уряду міг зупинити виконання рішень

сеймику, які не потребували санкції президента, а також будь-яких рішень

воєводського комітету.

 

Отже, діяльність “автономних” органів була поставлена під суворий

контроль з боку органів урядової адміністрації. Стаття 21 закону

забороняла державним органам проводити на території названих воєводств

колонізаторську політику, а ст.24 обіцяла навіть заснування українського

університету. Статті цього закону передбачалося реалізувати упродовж

двох років після опублікування, проте насправді вони ніколи не були

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ