UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПраво національних меншин на свободу совісті в УСРР на початку 1920-х років (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1509
Скачало181
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Право національних меншин на свободу совісті в УСРР на початку 1920-х

років

 

 

У процесі сучасного державотворення релігійний фактор має важливе

значення. Тому українська держава повинна мати чітку і дієву правову

політику щодо конфесійних меншин, гарантувати свободу совісті громадянам

і не допускати тих порушень, які спостерігалися у минулому.

 

Ставлення УРСР до релігії ґрунтувалося на спадщині творців

марксизму-ленінізму. В їхніх працях різного періоду були сформовані

принципи політики компартії і радянських органів щодо релігійних

організацій. Релігія розглядалася як сукупність антинаукових поглядів та

уявлень, суттєве гальмо на шляху побудови безкласового комуністичного

суспільства, а вислів К.Маркса “релігія є опіум народу” став наріжним

каменем усього світогляду марксизму-ленінізму в питанні про релігію.

Керуючись цими ідеями, радянський режим протягом усього свого панування

вів непримиренну боротьбу проти релігії [14, 17, 23].

 

З перемогою більшовицького режиму на Україні створено умови для

запровадження в життя цілого комплексу політико-правових заходів для

боротьби з релігією. Друга програма РКП(б), прийнята у 1919 р.,

передбачала повне зруйнування всіх експлуататорських класів й

організацію релігійної пропаганди, сприяння фактичному звільненню

трудящих від релігійних забобонів і проведення найширшої

науково-освітньої і антирелігійної пропаганди [22, с.29-93].

 

19 січня 1919 р. уряд УСРР видав декрет “Про відокремлення церкви від

держави і школи від церкви”, а згодом – інструкцію про його

застосування. Ці документи скасували правові акти попередніх політичних

режимів про релігійні товариства і віросповідання будь-якої конфесії,

їхне майно переходило у відання місцевих рад робітничих, селянських і

червоноармійських депутатів, їм відмовлено в праві бути юридичною

особою, а духовенству працювати в наркоматах юстиції, освіти,

продовольства, землеробства, робітничо-селянської інспекції, внутрішніх

справ [22, с.98-99, 203-204].

 

Конституція УСРР, затверджена ВУЦИК 14.03.1919 р., в ст. 23 гарантувала

громадянам право сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної

і вести релігійну або антирелігійну пропаганду [25, с.132]. Водночас

вищеназваними документами духовенство позбавляли виборчих прав і в

подальшому це неодноразово підтверджувалося у виборчому законодавстві

1920 – середини 1930-х років [9, с.10; 10; 11; 18, с.16; 29, с.50].

 

Реалізовували ці та інші правові акти декілька державних і громадських

організацій, кожна з яких, діючи в межах своєї компетенції, доповнювала

одна одну для досягнення основної мети – послідовно і безкомпромісно

знищити релігію як найнебезпечніший пережиток капіталізму.

 

Першим серед цих організацій був Ліквідаційний відділ Наркомюсту,

створений 31 травня 1921 р. Напрями його діяльності у справах релігії

визначені I Всеукраїнським з’їздом працівників юстиції, який проходив у

січні 1922 р. Їх можна охарактеризувати як суперечливі. З одного боку,

питання про релігію розглядалося на з’їзді з позицій класових інтересів

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ