UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРоль мовного законодавства у соціально-культурнійполітиці ЗУНР (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1115
Скачало223
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Роль мовного законодавства у соціально-культурнійполітиці ЗУНР

 

В умовах державотворення в Україні велике значення має розвиток і

удосконалення національного права і, зокрема, мовного законодавства.

 

Ця сфера людських відносин в Україні постійно зазнавала утисків і

принижень. Варто тільки згадати Валуєвський циркуляр 1863 року, Емський

указ 1876 року царського російського уряду в Наддніпрянській Україні та

шовіністичну польську політику на території західноукраїнських земель

про заборону вживання і використання української мови. Мета нашого

дослідження – висвітлити вирішення мовних проблем в Західноукраїнській

народній республіці (ЗУНР) через відповідне законодавство.

 

Після розпаду Австро-Угорщини у м.Львові було створено Українську

Національну раду (УНРада), яка проголосила 18 жовтня 1918 р. Українську

державу. УН Рада відразу ж приступила до розбудови законодавчої бази

нової держави. Уже 13 листопада 1918 року було прийнято “Тимчасовий

основний закон”, який визначав конституційні засади новоствореної

української держави [2, с.3-5].

 

У роз’ясненні до цього Закону УН Рада підкреслювала, що в Українській

Народній Республіці сувереном є весь народ, а не конкретна особа. У ній

не може бути пануючих і поневолених. Усі громадяни без різниці мови,

віри, стану, статі є рівними, вільними [1]. Закон закріплював

верховенство і суверенітет народу, який здійснював конституційні права

через представницькі органи, обрані на основі загального, рівного,

прямого, таємного голосування за пропорційною виборчою системою. Виборче

право мали всі громадяни ЗУНР незалежно від національності,

віросповідання, статі [5, с.388-389].

 

“Тимчасовий основний закон” послужив важливим стимулом для подальшого

розвитку законодавства Західноукраїнської Народної Республіки, ідеї

якого виражали волю і прагнення всього українського народу.

 

У цей же період були прийняті інші важливі закони, зокрема Закон “Про

державну мову” від 15 лютого 1919 р., який встановлював як державну мову

українську. Тому цю мову повинні вживати у внутрішніх і зовнішніх

відносинах усі державні органи і службовці, публічні інституції і

державні підприємства [3, с.92].

 

Поряд з цим положенням у ст.3 Закону було чітко вказано, що національним

меншинам гарантується право не тільки вільно користуватися рідними

мовами, мати свої школи, бібліотеки, видавати періодичні видання, але й

користуватися ними в державному житті, в усіх офіційних відносинах з

владою [4, с.184].

 

Залишалось також чинним і рішення Державного Секретаріату від 10

листопада 1918 р., в якому визначалося, що всі закони, урядові акти та

інші правові документи, які мають загальнодержавне значення, слід

публікувати на чотирьох мовах: українській, польській, єврейській і

німецькій [7, с.69]. Цим самим Державний Секретаріат намагався не тільки

оперативно доводити до всього населення свої найважливіші рішення, але й

завойовувати їхню прихильність до нової української влади.

 

Відбувалися певні зміни і в системі освіти. Зокрема, з розпорядженням

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ