UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДоговори київських князів з візантійськими імператорами в Х ст.: проблеми кримінально-правового регулювання (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1839
Скачало190
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Договори київських князів з візантійськими імператорами в Х ст.:

проблеми кримінально-правового регулювання

 

Численні літописи свідчать, що київські князі неодноразово ходили у

військові походи на Візантію. В історичних джерелах немає вичерпних

відомостей щодо кількості цих походів та їх наслідків. Проте достовірно

відомо, що успішні походи київських князів неодноразово завершувалися

укладенням договорів з візантійськими імператорами [1, c.37-49]. В

літописах збереглися відомості про договори, укладені київськими князями

Олегом, Ігорем, Святославом у 907, 911, 944 і 971 роках. Зауважимо, що

договір 907 року відображений літописцем не в оригіналі, а в переказі

[2, c.101]. В науці права не виникає сумніву, що ці договори є

винятковими за важливістю пам’ятками права, які свідчать про неабияку

роль Київської Русі в міжнародних відносинах того часу, про економічні,

політичні і культурні зв’язки Русі з Візантією. Поряд з цим вони є

цінними джерелами для вивчення соціально-економічних відносин і розвитку

права Київської Русі [3, c.3]. Беззаперечно, ці договори є історично

першими пам’ятками права, що до нас дійшли. Вони є також

міжнародно-правовими актами, в яких відображені норми візантійського та

давньоруського права [4, c.55].

 

Посилаючись на літописні джерела, Д.Я.Самоквасов стверджує, що договір

київського князя Олега з візантійськими Імператорами Левом, Олександром

та Констянтином у 907 році був попереднім, словесним, і визначав тільки

фінансові зобов’язання Візантії щодо Русі та умови торгових відносин. У

наступні роки сторони виробили норми процесуального, кримінального і

цивільного права, які знайшли письмовий вираз у договорі від 2 вересня

911 року [5, c.10-11].

 

Кримінально-правовий характер, у широкому розумінні цього слова,

властивий для восьми статей договору 911 року: 2, 3, 4, 5, 6, 7, 14, 15.

Із змісту ст.2 випливає, що сторони негативно ставились до інституту

кривавої помсти і самоуправства, віддаючи перевагу офіційному

судочинству над злочинцем. Потерпілі від злочинів повинні були

звертатись зі скаргами до органів суспільної влади [6, c.65]. Злочин у

договорах названо “проказою”, “гріхом”, а покарання – “помстою”,

“стратою”, “епітимією”. Особу, вина якої у вчиненні злочину була

доведена і яка підлягала покаранню, називали “тать”, “злодій”.

Відповідно до ст.3 договору, звинувачення повинно базуватись на публічно

поданих доказах. Найважливішим доказом вини вважався факт затримання

особи на місці вчинення злочину. В інших випадках звинувачений міг

заперечувати причетність його до вчинення конкретного злочину, даючи

клятву (присягу). Якщо у процесі розслідування встановлювали, що присяга

була фальшивою, то винний підлягав покаранню, яке відповідало

характерові злочину.

 

Щодо вбивства, згідно із ст.4 договору, допускалась дія принципу

таліону: “якщо хто-небудь вб’є (кого-небудь) – русич християнина або

християнин русича – хай помре на місці вчинення злочину” [7, c.149].

Така норма договору допускала можливість застосування своєрідного викупу

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ