UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКласифікація злочинів ХVI-XVIII ст. (за матеріалами Лавничого суду м. Львова) (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2965
Скачало209
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Класифікація злочинів ХVI-XVIII ст. (за матеріалами Лавничого суду м.

Львова)

 

 

Поняття злочину, як і сам злочин, характерне для всіх суспільних епох. У

різні історичні епохи змінювалось лише бачення того, що слід вважати

злочином і яке покарання повинні нести винні у його вчиненні. У

середньовіччі під злочином вбачали діяння, які суспільство вважало

шкідливим та небезпечним для свого існування і які були заборонені

правом під загрозою покарання [21, с.9]. Злочин – це гріх, який полягає

у вчиненні (ділом чи словом) того, що є заборонене законом, або в

невиконанні того, чого він вимагає [2, с.305]. Італійський просвітитель

правник Ч.Беккарія під злочином розумів усі діяння, спрямовані проти

суспільного блага [1, с.85].

 

“Саксонське зерцало” не подає визначення поняття злочину. Злочини,

поділено на два види: 1) публічні, за вчинення яких передбачалось

покарання у вигляді смертної кари чи каліцтва; 2) приватні – особа могла

бути покарана шляхом заподіяння легких тілесних ушкоджень чи сплатою

грошової суми потерпілому і суду (так звана мулькта) [17, с.261].

Аналогічна класифікація правопорушень міститься у Віслицькому статуті

короля Казимира ІІІ (1333-1370) з 1347 р. та статуті короля Казимира ІV

Ягеллончика (1447-1492) – 1492 р. [36].

 

У кодексі імператора Священної Римської імперії Карла V (надалі – кодекс

Карла V) та працях польського правника XVII ст. Б.Гроїцького немає

визначення поняття злочину. Особливістю цих джерел є те, що вони

стверджують, нібито всі злочини прямо чи опосередковано порушують

більшою чи меншою мірою існуючий в державі порядок, а тому в інтересах

суспільства є покарання будь-якого злочину з тим, щоб запобігти їх у

подальшому [32, c.179]. Тут перелічені тільки публічні злочини. Під

публічними розуміли злочини: 1) проти держави і короля; 2) зраду

вітчизни; 3) проти релігії; 4) проти моралі і добрих звичаїв; 5) проти

власності; 6) бунти проти міських властей; 7) відмову від виконання

робіт на користь міста [17, с.265]. Злочинами визнавали діяння, які

характеризувалися такими ознaками, як: протиправність, суспільна

небезпека, караність, шкода [30, с.344].

 

Злочини проти держави, короля, міста – у зазначений період не завжди

розуміли однаково. “Саксонське зерцало” трактувало їх під кутом

непослуху чи невірності щодо сюзерена [11, с.34]. У ньому не виділявся

окремо такий злочин, як зрада міста. З часом подібні злочини стали

називати crimen laesae maiestatis – терміном, запозиченим з римського

права. Під ним розуміли злочини, скеровані проти короля, держави, ради

міста (як представницького органу міщан), благополуччя міста і його

жителів у цілому [31, c.182]. До публічних злочинів відносили бунти у

місті (crimen perduellionis). Кодекс Карла V наказував карати смертною

карою або биттям батогами усіх, хто підбурював до бунту проти міської

влади [5, с.91]. Питання покарання за подібні злочини врегульовувалися

також сеймовими конституціями, зокрема 1593 і 1598 рр. У 1605 р. уряд

Львова позбавив міського права міщанина Іоанна Альнпеха за образи та

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ