UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЗемельне та аграрне право способи набуття громадянами права власності на землю: поняття і класифікація (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3145
Скачало366
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Земельне та аграрне право способи набуття громадянами права власності на

землю: поняття і класифікація

 

Однією з найважливіших складових у здійсненні економічних перетворень в

Україні є ліквідація монополії "виключного права державної власності на

землю". Серед головних положень Декларації про державний суверенітет від

16 липня 1990 року є таке: земля є власністю українського народу. Відтак

з самого початку земельної реформи постало ключове питання створення

нової юридичної схеми земельних відносин, яка мала істотно відрізнятися

від тогочасної схеми, побудованої на принципах монопольного права

державної власності на землю [1, с. 37]. Виходячи з цього, особливого

значення набуває проблема чіткого теоретичного визначення та практичного

застосування системи науково обґрунтованих правових способів набуття

громадянами права власності на землю.

 

Прийняті за більш ніж десятирічну історію проведення земельної реформи в

Україні нормативно-правові акти (більшість з яких є підзаконними) не

дають змоги виробити чітку систему способів набуття громадянами права

власності на землю [2, с. 114-115]. Вперше відносно визначену систему

таких способів передбачено в Земельному кодексі України від 25 жовтня

2001 року [3, с. 51]. Відповідно до статті 81 ЗК України, громадяни

набувають право власності на земельні ділянки в такий спосіб:

1) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими

цивільно-правовими угодами; 2) безоплатної передачі із земель державної

та комунальної форм власності; 3) приватизації земельних ділянок, що

були раніше надані громадянину у користування; 4) прийняття спадщини;

5) виділення в натурі (на місцевості) належної громадянину земельної

частки (паю). Цей перелік не є вичерпним, оскільки законодавець

передбачив й інші способи набуття громадянами права власності на землю.

Стаття 119 Земельного кодексу України запроваджує інститут набувальної

давності, яка також є способом набуття права власності на землю. Для

правильного розуміння правової природи зазначених способів необхідно

дати визначення поняттю спосіб набуття права власності.

 

Визначити поняття можна на підставі ознак, які характеризують означуване

поняттям явище. Виділимо ознаки, які характеризують поняття спосіб

набуття права власності. Передумовою набуття права власності є наявність

певного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів –

конкретних, об’єктивних обставин, з якими законодавство прямо чи побічно

пов’язує виникнення, зміну чи припинення правовідносин [4, с. 194]. Ці

юридичні факти повинні відповідати таким вимогам: 1) зв’язок із Законом

– прямий (коли факт передбачений у гіпотезі правової норми) або побічний

(коли факт не передбачений у Законі, проте за змістом Закону ці

правовідносини не можуть існувати без наявності цього факту);

2) наявність у них об’єктивного реального змісту; 3) конкретність

юридичного факту, що містить фактичну конкретність (яка виражається в

об’єктивно існуючій реальності) та документально доведену конкретність.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ