UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПроблеми визначення кримінально-значимої періодизації віку особи (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1944
Скачало230
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Проблеми визначення кримінально-значимої періодизації віку особи

 

Проблема кримінально-правової періодизації віку, зокрема визначення

початкового віку кримінальної відповідальності, досить складна та

актуальна. Підтверджується це тим, що вона не знаходить однозначного

вирішення не тільки в юридичній літературі, але й в кримінальному

законодавстві різних держав. Так у Швейцарії кримінальна

відповідальність може наставати з 7 років (ст. 87 КК); у Великобританії

– з 10; в Голландії – з 12 (ст. 77а КК); у Франції – з 13 (ст. 122-8

КК); у Республіці Болгарія (ст. 32 КК), ФРН (§19), Японії (ст. 41 КК),

Латвійській Республіці (ст. 11 Кримінального закону) – з 14; у Швеції –

з 15 років (ст. 6 КК) [1; 2; 3; 4; 5; 6; 7]. Новий КК України (ст. 22) і

надалі передбачає, що, за загальним правилом, кримінальна

відповідальність настає з 16-річного віку, проте передбачено перелік

злочинів, за які кримінальна відповідальність може наставати з

14-річного віку.

 

Видається, що вирішення питання про початковий вік кримінальної

відповідальності потребує відмови від уже звичних форм

соціально-психологічного аналізу. Вирішення цієї проблеми потребує

комплексного підходу, оскільки неможливо поминути досліджень у галузі

психології, педагогіки. Адже розвиток сучасного кримінального

законодавства неможливий без урахування новітніх досліджень в інших

галузях наук, що торкаються кримінально-правових проблем.

 

З огляду на це, звернемося до періодизації розвитку особи, яка подана в

психологічній та педагогічній літературі. Не вдаючись в глибокий аналіз

усіх вікових періодів, що виділяються, обмежимось лише такими

узагальненнями: дитинство (від народження до 11-12 років); отроцтво (від

11-12 років до 14-16); юність (від 16 до 21-22 років). Така

періодизація, як зазначає З.А. Астеміров, прийнята ще з давніх часів і

має вплив на вирішення питання про кримінальну відповідальність

неповнолітніх ще з римського права [8, с. 30].

 

У вітчизняній науці кримінального права не виникало сумнівів у тому, що

особи у дитячому віці перебувають поза сферою кримінально-правового

впливу, і за жодних умов не можуть визнаватися суб’єктами злочину.

 

Не так однозначно вирішується питання про можливість бути суб’єктами

злочину особами у підлітковому віці, особливо у молодшому підлітковому

віці (від 11 до 14 років).

 

Досить часто, зазначає В. Мороз, у юридичній літературі знаходимо

пояснення наявного віку кримінальної відповідальності через

нестабільність психіки і підвищену емоційність, а також певну соціальну

незрілість, які притаманні підліткам молодшого віку [9, с. 73]. Взагалі,

як стверджує О.Д. Сітковська, стереотип приєднання до позиції

законодавця стосовно вікової межі кримінальної відповідальності виявився

досить міцним. Для цього на доказ правильності нижньої межі кримінальної

відповідальності механічно, без належного аналізу, наводяться витяги з

літератури з психології [10, с. 55-57]. Проте, детально аналізуючи цю

літературу, позиція українського законодавця щодо встановлення нижньої

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ