UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОб’єктивні ознаки самовільного залишення військової частини або місця служби (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2774
Скачало193
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Об’єктивні ознаки самовільного залишення військової частини або місця

служби

 

 

В теорії кримінального права панує точка зору, що об’єкт злочину – це

суспільні відносини, на котрі посягає злочин, заподіюючи їм шкоду.

Однак, не усі суспільні відносини можуть бути об’єктом злочину, а лише

ті з них, охорона яких закріплена в кримінальному законі [1, с. 6-13; 2,

с. 10-13; 3, с. 3-18; 4, с. 60-61]. З цього слідує принцип кримінального

права, передбачений в ч. 1 ст. 2 та ч. 1 ст. 11 Кримінального кодексу

України [5] і, відповідно до якого, відповідальність особи наступає за

вчинення суспільно небезпечного діяння, що закріплене в законі в якості

злочину (nullum crimen sine lege). Тому не лише безпосереднім, але й

спеціальним (родовим) та загальним об’єктом усіх злочинів є не вся

сукупність суспільних відносин, а лише найбільш вагомі з них, що

охороняються кримінальним законом [6, с. 74-75, 7, с. 183-185].

 

Останнім часом з’явилась теорія, що об’єкт злочину – це окремі особи чи

певна група осіб, проти яких вчиняється злочин та матеріальні і

нематеріальні цінності, котрим, внаслідок злочинного впливу,

заподіюється або виникає загроза заподіяння шкоди [8, с. 135]. Дана

позиція змішує поняття об’єкту, предмету злочину та потерпілого. Крім

того, таке визначення не дає відповіді на основне запитання: чому саме

заподіюється чи може бути заподіяна шкода внаслідок злочинного посягання

та, відповідно, неможливо розмежувати окремі види злочинів між собою за

об’єктом.

 

Крім того, існує позиція, що об’єкт злочину – це охоронювані законом

соціально-значимі цінності, інтереси, блага, на які посягає особа котра

вчиняє злочин, і яким в результаті її дій заподіюється чи може бути

заподіяна шкода. Предмет злочину – це матеріальний елемент, впливаючи на

який винний здійснює посягання на об’єкт [9, с. 202,210]. Об’єктом

злочину прихильники цієї точки зору вважають, зокрема, суб’єктивне

право, наприклад право власності, а предметом – певні матеріальні

цінності.

 

Однак, під час вчинення злочину, наприклад крадіжки, розриваються

суспільні відносини, в даному випадку відносини власності. Річ незаконно

вилучається у власника, який більше не може нею користуватися, володіти,

розпоряджатися. Фактичним володільцем є особа, що вчинила крадіжку.

Юридичне, суб’єктивне право власності залишається у особи, якій ця річ

належала на законних підставах до вчинення злочину. Воно не змінилося.

Шкода заподіяна лише суспільним відносинам власності, а саме порушений

соціальний зв’язок між суб’єктами відношення з приводу володіння,

користування та розпорядження вказаною річчю.

 

В теорії кримінального права об’єкти злочину класифікують по "вертикалі"

на загальний, спеціальний (родовий) та безпосередній. Загальний об’єкт –

це вся сукупність охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин.

Спеціальний (родовий) – це окремі, однорідні за своїми властивостями

групи суспільних відносин, а безпосередній – це конкретні суспільні

відносини, що охороняються певною, визначеною кримінально-правовою

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ