UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКримінально-виконавчі установи і громадські організації: партнери чи опоненти? (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2301
Скачало218
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Кримінально-виконавчі установи і громадські організації: партнери чи

опоненти?

 

Майже одинадцять років Україна є незалежною та суверенною державою. За

цей час відбулись значні зрушення у соціальному, економічному та

політичному положенні її органічних складових-державних органів і

установ. Не обійшли зміни стороною і кримінально-виконавчі установи. При

цьому, як відзначено на шостому засіданні Координаційного комітету по

реформуванню системи виконання покарань України, що відбулося, у м.

Страсбурзі (Франція) 17 – 18 грудня 2001 року, наша держава дещо

просунулась у виконанні Спільної програми Комісії Європейських

співтовариств та Ради Європи з цих питань, але проблем вистачає [1].

Однією із них є порушення прав ув’язнених та засуджених у місцях

позбавлення волі.

 

Як зазначено у пункті 4 розділу "С" Висновків та рекомендацій Комітету

ООН проти катувань від 21.11.2001р., 30% ув’язнених України є жертвами

катування [2], Якщо керуватись офіційними даними, згідно яких у слідчих

ізоляторах України (CI3О) станом на 01.01.02 р. трималось 41 тис. 87

заарештованих, то картина повсякденного тюремного життя видається просто

жахливою [З]. До речі, по даних Державного департаменту України з питань

виконання покарань (ДДУПВП) щорічно через СІЗО проходить більше 700 тис;

осіб [4].

 

Як у будь-якій проблемі причин такого стану є багато. Про них говорять

політики, практики, вчені. Більшість із них в їх основі бачить неналежне

місце та роль громадянського суспільства у процесі виконання

кримінальних покарань і, у першу чергу, у відсутності ефективного

громадського контролю за діяльністю держави у цілому та її інститутів

зокрема [5].

 

Важко з цим не погодитись, тим більше, коли навіть у високо розвинутих

країнах світу вона є нагальною та не менш болючою. Створивши формальні

умови для участі громадськості у кримінально-виконавчому процесі,

державні органи і установи у реальному житті досить жорстко та в

односторонньому порядку її нівелюють і звужують. Варто, наприклад, дати

критичну оцінку діяльності адміністрації тюрми, як остання обмежує, а

нерідко розриває стосунки з "цивільним" партнером [6].

 

Не є виключенням у ньому плані й Україна. Тому відносини, що

зароджуються між кримінально-виконавчими установами і громадськими

організаціями, у даний час носять у більшій мірі односторонній

благодійно-меценатський характер, а не ділово-партнерські двосторонні

стосунки. Саме тому й пояснюється відсутність реакції останніх на

випадки порушення прав людини у місцях попереднього ув’язнення та

позбавлення волі.

 

Ось чому досить проблематично впливати на процеси, що відбуваються в

органах і установах ДДУПВП, не маючи постійного реального правового

статусу суб’єкта виконання покарань.

 

Чинне кримінально-виконавче законодавство України, включаючи останні

зміни у Виправно-трудовий Кодекс України (ВТК), досить розмито, вузько і

декларативно забезпечує реальним змістом участь громадянського

суспільства в реалізації державою цієї досить важливої соціальної

функції.

 

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ