UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОрганізація військових судів у період гетьманату (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1697
Скачало307
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Організація військових судів у період гетьманату

 

 

29 квітня 1918 року влада в Україні за сприянням окупаційних військ

перейшла до Павла Скоропадського. З самого початку своєї діяльності він

приділив значну увагу формуванню регулярних, професійно підготовлених

збройних сил. Незважаючи на те, що німецьке командування поставилось до

цих планів без ентузіазму, гетьманська адміністрація зробила важливі

кроки щодо організації майбутньої української армії.

 

Маючи на меті створити дієздатну регулярну національну армію, уряд

гетьмана велику увагу приділяв формуванню військових судів. Так уже в

травні 1918 р. був складений реєстр осіб (206 чол.), призначених на

військово-судові посади [7, арк.49; 49 зв], причому передусім

враховувалось, які посади займала особа до призначення. Тоді ж було

створене Головне військово-судове управління, яке складалося з трьох

відділів: загального, прокурорського та законодавчого. На загальний

відділ покладались функції вирішення персональних та господарських

справ. Прокурорський відділ, перейменований згодом на касаційний,

здійснював прокурорський нагляд. У законодавчому відділі працювали над

створенням нового українського військового законодавства [4, с.188].

Очолював цей відділ Євген Мошинський, військовий юрист, генерал-хорунжий

української армії [3, с.194]. За його безпосередньою участю було

опрацьовано і видано низку законів. Так 30 травня прийнято закон “Про

військову підсудність”, зокрема військовому суду підлягали в порядку

звичайної підсудності “військові за всі злочинства, зазначені в

військовому уставі про кари і за ті з зазначених в загальних карних

законах службових злочинств, які порушують обов’язки по службі

військовій” [1, с.2]. Військовими вважалися, згідно із законом,

старшини, підстаршини, козаки та військові урядовці під час перебування

їх на дійсній військовій службі та навчальних зборах.

 

До 1 квітня 1919 р. військові підлягали військовому суду за всі злочини,

навіть і в тих випадках, коли вони разом з цивільними брали участь у

загальних злочинах. До того ж, згідно із ст.1236 Карного судочинства,

справи про загальні злочини, які скоїли військові разом з цивільними

особами, підлягали розгляду стосовно перших і других або мировими

суддями, або іншими судами цивільного відомства. У даному ж випадку за

один і той самий злочин військові підлягали військовому суду, а цивільні

особи – цивільному суду. Це суперечило основним засадам судочинства,

згідно з якими співучасники одного і того ж злочину повинні судитись

одним судом.

 

У порядку звичайної підсудності цивільні особи підлягали військовому

суду у випадках ухилення від проходження військової служби та неприбуття

на навчальні збори, а також якщо вони разом з військовими скоїли

службовий злочин. Якщо ж цивільні особи, котрі раніше проходили службу

чи перебували на навчальних зборах, скоїли злочин у період перебування у

війську, то вони підлягали також військовому суду.

 

У разі скоєння цивільними особами під час війни чи військового стану

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ