UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПринципи співвідношення міжнародного та внутрішньодержавного права щодо прав людини (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4958
Скачало429
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Принципи співвідношення міжнародного та внутрішньодержавного права щодо

прав людини

 

 

Проблема співвідношення міжнародного та внутрішньодержавного права щодо

прав людини охоплює питання впливу міжнародного права на формування норм

національного права, співвідношення міжнародних договорів та

внутрішнього законодавства держави, а також “роль міжнародного права у

прийнятті конкретного рішення, що грунтується на існуючих державних

законах, ефективність контролю та можливість санкцій міжнародного права,

внутрішньої юрисдикції держави” [2, с. 52].

 

Існує три концепції співвідношення міжнародного та внутрішньодержавного

права: моністична, що виходить з примату (верховенства)

внутрішньодержавного права; моністична, що грунтується на верховенстві

міжнародного права; та дуалістична, що розглядає міжнародне та

внутрідержане право як дві різні правові системи [8, с. 212].

 

На сучасному етапі розвитку міжнародних відносин є визначальною

моністична теорія верховенства міжнародного права, хоча вона й зазнала

ґрунтовних змін. Саме тому, при визначенні співвідношення міжнародного

та внутрідержаного права слід зважати передусім на принципи міжнародного

права. Вихідною точкою при цьому, беззаперечно, буде принцип суверенної

рівності держав, оскільки підтримка міжнародного правопорядку можлива

лише за умови повної поваги юридичної рівності учасників.

 

Суверенна рівність держав є основою сучасних міжнародних відносин, що

відображено в п. 1 ст. 2 Статуту ООН, який проголошує, що “організація

заснована на принципі суверенної рівності всіх її учасників”. Схоже

формулювання містить і Декларація про принципи міжнародного права

(1970). Це означає, що кожна держава зобов’язана “поважати суверенітет

інших учасників системи, тобто їх право в межах власної території

здійснювати законодавчу, виконавчу, адміністративну та судову владу без

будь-якого втручання з боку інших держав, а також самостійно проводити

свою зовнішню політику” [17, с. 28].

 

В Заключному акті НБСЄ (1975) держави взяли на себе зобов’язання не лише

дотримуватися принципу суверенітету, але й “поважати права, притаманні

суверенітету”. Тобто у взаємовідносинах держави повинні брати до уваги

“різницю в історичному та соціально-політичному розвитку,

різноманітність позицій і поглядів, внутрішні закони та адміністративні

правила, право визначати і здійснювати на свій розсуд і згідно з

міжнародним правом відносини з іншими державами” [17, с. 30]. До

елементів принципу суверенної рівності відноситься право держав належати

до міжнародних організацій, бути чи не бути учасниками двосторонніх чи

багатосторонніх договорів.

 

Звідси робимо висновок щодо необхідності застосування принципу співпраці

між державами. Цей принцип знайшов відображення у Статуті ООН, де

закріплено, що держави зобов’язані “здійснювати міжнародну співпрацю у

розв’язанні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного

та гуманітарного характеру”, а також “зобов’язані підтримувати

міжнародний мир і безпеку і з цією метою застосовувати ефективні

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ