UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЮридичне оформлення входження західної України до складу Польщі (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1938
Скачало204
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Юридичне оформлення входження західної України до складу Польщі

 

У 1920 р. відбувся третій похід Антанти проти радянської Росії. Головні

надії Антанта покладала на відроджену Польщу, яка уклала Варшавський

договір з петлюрівською Директорією. Угода між польським урядом і урядом

С. Петлюри, що перебував на окупованій Польщею території Західної

України, була фактично укладена ще в грудні 1919 р., а підписана у

квітні 1920 р., тобто напередодні агресії поляків проти радянської

держави. Договір, прикритий формою законності, був спрямований на

втілення Польщею загарбницьких планів щодо Правобережної України. За

договором Польща одержувала українські землі, розміщені на захід від

лінії Збруч-Стир, тобто Галичину, значну частину Волині, Полісся і

Холмщину. Петлюрівці зобов’язувалися ввести до свого складу двох

міністрів поляків, надати польським капіталістам концесії тощо.

Складовою частиною політичної угоди стала військова конвенція, в якій

був детально розроблений план окупації України польськими військами. У

повне розпорядження польського командування передавалися всі українські

залізниці. Постачання польських військ після їхнього вступу на територію

України покладалося цілком на петлюрівську владу, окремо було зроблено

застереження щодо права реквізиції продуктів тощо. Передбачалось

укладення фінансово-господарського договору і залізничної конвенції

[1, с. 660-683]. Варшавський договір відповідав інтересам польських

правлячих кіл, про що свідчить інформація петлюрівського міністра

закордонних справ А. Левицького, який підписав договір. “Коли ми заявили

полякам 2 грудня 1919 р., що відмовляємося від Східної Галичини,

Підляшшя і частини Волині, – писав він, – симпатії Польської республіки

виявилися на нашому боці і нам була обіцяна військова допомога”

[2, с. 23].

 

Отож, договір С. Петлюри з Ю. Пілсудським означав, що майже 10 млн.

українського населення і понад 100 тис. км української території

потрапили під владу Польщі. Йшлося про створення під протекторатом

Польщі васальної держави. Проте зазначимо, що серед польських політичних

угруповань щодо України не було тоді єдиної думки. Одні вимагали

внесення до складу Польщі частини Волині, Східної Галичини і частини

Поділля, інші висловлювалися за перетворення Польщі у федеративну

державу, до складу якої входила б Україна.

 

У квітні 1920 р. Польща, підбурювана керівниками США, Англії і Франції,

розмістила свою армію на широкому фронті від Прип’яті до Дністра. Маючи

значну перевагу над силами Червоної армії, інтервенти в травні 1920 р.

захопили м. Київ і продовжували просуватися далі на схід. Але успіхи їх

були короткочасними.

 

Одержавши підкріплення, Червона армія у червні 1920 р. перейшла в

контрнаступ і, переслідуючи польські війська, наприкінці липня 1920 р.

вступила в Галичину. У 16 повітах і деяких селах ще чотирьох повітів

було проголошено Галицьку РСР. У м. Тернополі почав діяти Тимчасовий

центральний орган державної влади і управління – Галицький революційний

комітет. У повітах, містах і селах створювалися місцеві революційні

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ