UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСтійка непрацездатність в системі соціальних ризиків: правові аспекти (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5776
Скачало368
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Стійка непрацездатність в системі соціальних ризиків: правові аспекти

 

Загальноприйнятим терміном, який означає один із видів непрацездатності

громадян за законодавством України вчені називають стійку

непрацездатність. Однак, хоча сам термін досить часто трапляється в

науковій літературі як юридичний факт, що зумовлює виникнення певного

правового статусу особи та надає їй (особі) право на той чи інший вид

соціального забезпечення, теоретичного визначення цього поняття, його

ознак, змістовного навантаження, так і не запропоновано у галузевій

науковій літературі. І це не дивно, адже використання досліджуваного

нами терміна у законодавстві є також непослідовним та не завжди

логічним. Зокрема, аналіз ст. 46 Конституції України свідчить, що при

визначенні видів непрацездатності як підстави виникнення права на

соціальний захист, законодавець також не використовує єдиного підходу:

(“...право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у

разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності...”). В

одному випадку застосовують якісні характеристики непрацездатності

(повнота та частковість), в іншому – кількісні (тимчасовість). Очевидно,

залишається лише презюмувати, що кількісною чи тривалісною ознакою

повної та часткової втрати працездатності є стійкість її характеру, а

отже, йдеться про стійку втрату працездатності.

 

Триваючий характер інвалідності як соціального ризику дає підстави

характеризувати її як стійку втрату працездатності. Саме тому у правовій

літературі поняття “стійка непрацездатність” та “інвалідність” досить

часто використовують як синоніми [1], хоч це і не зовсім правильно,

оскільки інвалідність є лише одним із видів стійкої непрацездатності.

Тож спробуємо з’ясувати, що потрібно розуміти під стійкою втратою

працездатності, і як, зрештою, її трактує законодавець?

 

У контексті нашого дослідження заслуговує на увагу глибокий та детальний

аналіз поняття непрацездатності.

 

Термін непрацездатність є не новим, як для соціального законодавства,

так і для науки права соціального забезпечення. Свого часу саме

інтенсивне використання цього поняття у міжнародній та в національній

практиці дало змогу сформулювати теорію непрацездатності визначення

сфери соціально-забезпечувальних відносин. Авторами цієї концепції були

В.С. Андрєєв [2], Я.М. Фогель [3]. Згодом теоретичне обґрунтування

інституту непрацездатності у праві соціального забезпечення стало

предметом дослідження багатьох учених. Адже всі науковці-правознавці

(радянського та сучасного періоду), які формували теорію права

соціального забезпечення, не могли оминути юридичний факт, що зумовлював

динаміку переважної більшості соціально-забезпечувальних правовідносин.

Тією чи іншою мірою, проблеми непрацездатності у своїх дослідженнях

торкались К.С. Батигін, А.Д. Зайкін, А.Н. Єгоров, Н.Б. Болотіна,

Я.І. Безугла, В.М. Андріїв, Б.І Сташків, О.Є. Мачульська, Е.Г. Тучкова,

К.С. Гусов.

 

Термін непрацездатність наявний у сучасному законодавстві при визначенні

суб’єктів права на певний вид соціального забезпечення. Однак,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ