UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКримінально-правова реституція (за законодавством України та деяких інших європейських держав) (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2838
Скачало210
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Кримінально-правова реституція (за законодавством України та деяких

інших європейських держав)

 

Кримінально-правова реституція (лат. rеstitutіо – поновлення) – це

поновлення прав і законних інтересів потерпілого від злочину шляхом

відшкодування обвинуваченим, підсудним чи засудженим завданої

потерпілому матеріальної та моральної шкоди.

 

Основою кримінально-правової реституції є restitutio іп іпtergrит –

поновлення у початковому становищі як форма захисту порушених прав у

римському цивільному праві, що застосовували у випадках, коли угоду було

укладено внаслідок, зокрема, обману чи погрози. На відміну від

цивільно-правової реституції кримінально-правова реституція не може бути

двосторонньою. Проте, в цивільному праві України одностороння реституція

також застосовується, зокрема, у разі визнання недійсною угоди,

укладеної внаслідок обману, насильства, погрози, у зобов’язаннях, що

виникають через заподіяння шкоди або із безпідставного набуття майна

тощо (5(.

 

В Україні та інших постсоціалістичних державах питання цивільної

відповідальності у разі вчинення злочину традиційно належить до сфери

кримінально-процесуального, цивільного і цивільного процесуального

права, а тому у кримінальних законах майже не відображене, і фахівці з

кримінального права цих питань, як правило, уникають.

 

Практично єдиним фахівцем саме з кримінального права, хто досліджував це

питання, є А.М. Бойко. Він звертався і до досвіду зарубіжних держав, що,

між іншим, дало йому змогу сформулювати слушні висновки про те, що

кримінально-правовий обов’язок відшкодування заподіяної злочином шкоди:

 

1) за кримінальним законодавством різних держав використовують як вид

покарання (основного чи додаткового), як умову для застосування умовного

засудження та відстрочки виконання вироку (і в цій якості є

найефективнішим засобом досягнення цілей ресоціалізації та спеціального

попередження), у разі дострокового зняття судимості, а добровільне

здійснення такого відшкодування оцінюють як позитивну посткримінальну

поведінку підсудного під час призначення йому покарання;

 

2) є кримінально-правовим засобом впливу на засудженого;

 

3) може бути ефективним засобом покарання, але тільки щодо

неповнолітніх;

 

4) пов’язаний з виконанням, насамперед, пенальних і лише, у другу чергу,

компенсаційних функцій;

 

5) у разі покладення його на засудженого має узгоджуватися судом з

накладеним покаранням у вигляді штрафу, щоб не погіршувати можливостей

здійснення відшкодування; при цьому можливе застосування штрафу на

пільгових умовах (зокрема частинами);

 

6) може бути виконаний засудженим за допомогою інших осіб тощо

(1, с. 8, 14(.

 

Ці висновки є справедливими і на сьогодні, за винятком того, що

насправді обов’язок відшкодувати заподіяну злочином шкоду як вид

покарання не застосовується. Він застосовується як вид, так званого,

„заходу” („заходу безпеки”), але покарання і „захід” – не одне й те саме

[12, c. 368-389, 599-605]. Як окремий вид покарання примусова

кримінально-правова реституція застосовується хіба що в Англії.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ