UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваНеправдиві показання у механізмі протидії розслідуванню злочинів, що вчиняються організованими групами (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2320
Скачало229
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Неправдиві показання у механізмі протидії розслідуванню злочинів, що

вчиняються організованими групами

 

Проблеми дослідження неправдивих показань стосовно протидії

розслідуванню не знайшли свого повного розгляду в юридичній літературі.

Лише в деяких роботах звертається увага на неправдиві показання стосовно

приховування злочинів [13, c. 55-58; 18, c. 108-116; 23, c. 165-168].

Водночас відсутність таких розробок негативно позначається на

ефективності розкриття злочинів і зрештою на встановленні істини по

кримінальній справі.

 

Неправда – це завжди свідоме або навмисне перекручування істини.

О.О. Закатов пише, що неправда – поняття багатоаспектне. Звичайно в

юридичній літературі дається оцінка психологічному та юридичному боку

неправди. Безумовно, психологічний бік неправди має важливе значення для

з’ясування її природи. Однак при цьому не можна ігнорувати і такі її

сторони, як філософська (діалектична), логічна, соціальна та етична

[6, c. 37-38]. О.В. Полстовалов зазначає, що неправдиві повідомлення

істотно відрізняються від мимовільних помилок за ступенем усвідомленості

формулювання інформації, яка перекручує об’єктивну істину. У випадку з

мимовільними помилками ми можемо говорити лише про добросовісну оману.

Неправда має іншу природу і заснована на свідомому перекручуванні

істини. Неправда може бути тільки усвідомленою, і тому не слід

ототожнювати мимовільні помилки з навмисним уведенням в оману

[15, c. 101]. Г.Г. Доспулов зазначає, що змістовна сторона неправди

визначається мотивами (причинами), які породжують неправду, здібностями

людини, її індивідуальним досвідом, а також ступенем поінформованості

про факт, щодо якого створюється неправда. Видів неправди дуже багато,

але вони піддаються класифікації. Залежно від того, якою мірою

дійсність, що цікавить слідчого, піддається перекручуванню, неправда

буває двох видів – часткова або повна [4, c. 33].

 

Існують особливості формування неправдивих показань. Неправда

підпорядковується певним закономірностям, той, хто повідомляє неправду,

неминуче порушує певні психічні закони. Зокрема, порушуються закони

пам’яті, тому що в пам’яті такої особи одночасно співіснують два

варіанти події: дійсна та вигадана. Дійсна подія запам’ятовується у

свідомості у вигляді «слідів пам’яті», у той час як вигадана подія таких

слідів не має. Складність становища такої особи полягає в тому, що їй

постійно доводиться видаляти з пам’яті реальну подію, що становить

значні труднощі, і прагнути утримати в пам’яті вигаданий варіант події,

що ще складніше [6, c. 47]. Р.Г. Мартиненко зазначає, що структура

неправди уявляється наступним чином: 1) в неправдивих показаннях факти

умовчуються і (або) повідомляються; 2) факти поділяються на справжні та

вигадані; 3) умовчуються тільки справжні факти; 4) факти стверджуються,

заперечуються або спростовуються; 5) справжні факти або заперечуються,

або спростовуються, якщо стають відомими слідству; 6) вигадані факти

тільки стверджуються [12, c. 16-17].

 

Неправда являє собою знаряддя впливу. М.І. Єнікеєв пише, що неправда –

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ