UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПрава людини інститут прав людини: до характеристики вихідних засад (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2481
Скачало192
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Права людини інститут прав людини: до характеристики вихідних засад

 

Однією з неодмінних передумов глибинного пізнання природи та

закономірностей інституту прав людини є з’ясування та формулювання

системи його визначальних засад. Це питання було і є предметом наукових

досліджень багатьох учених. Зокрема, серед праць вітчизняних дослідників

заслуговують на увагу наукові доробки Б. Ебзєєва, І. Ковалева,

Л. Расказова, П. Рабіновича, П. Упорнова, серед зарубіжних – Д. Донеллі,

Ж. Ніва, Г. Цахера.

 

Ознайомившись з цими працями, можна мати певне уявлення щодо цієї

проблеми. Разом з тим гадаємо, що рівень сучасного пізнання

досліджуваного феномену потребує її розгляду під дещо іншим кутом зору

існуючих напрацювань та запропонувати оновлене її бачення цієї проблеми.

 

Аналіз правничої літератури, доступної автору, дає можливість виділити

таку систему вихідних засад інституту прав людини:

 

загальність та формальна рівність можливостей, які становлять інститут

прав людини, щодо усіх однойменних суб’єктів;

 

невідчужуваність (невід’ємність) таких можливостей;

 

даність таких прав людині від природи (природність).

 

Незважаючи на певну термінологічну уніфікацію наведених засад інституту

прав людини, їхні змістові інтерпретації, обстоювані певними групами

вчених-правознавців, істотно відрізняються.

 

Розглянемо детальніше кожну з вищенаведених ознак феномену прав людини.

 

Права людини мають бути загальними та рівними для всіх суб’єктів, що

означає, передусім, формальну однаковість можливостей за їхніми

стартовими показниками. Йдеться, власне, про первісні формально рівні

умови, необхідні для реалізації відповідних прав людини [1, с .7].

Незважаючи на самоочевидність значення цієї засади феномену прав людини,

зауважимо, що принцип рівності далеко неоднозначно оцінюється у деяких з

так званих незахідних культур. Справа у тому, що положення сучасної

концепції прав людини, яка чи не найбільше розроблена практикою

міжнародних судових органів (Європейського суду з прав людини, Суду

справедливості Європейських Спільнот), повною мірою застосовуються до

врегулювання так званих горизонтальних відносин, тобто відносин

індивідів поміж собою (скажімо, ч. 2 ст. 16 Загальної декларації прав

людини, за яким "шлюб укладається на основі вільної та повної згоди

сторін"). Власне, "наступ" прав людини на цю горизонтальну (приватну)

сферу, а, відповідно, ламання усталених стереотипів у сфері відносин

чоловіків та жінок, дітей та батьків, саме й і зумовили несприйняття (як

з боку офіційної влади відповідних держав, так і з боку певних груп

їхнього населення) цієї концепції у низці незахідних культур.

 

У формально-юридичній площині в правових, зокрема міжнародних, актах з

прав людини ознака рівності набуває відображання у формі заборони

дискримінації. Водночас зрозуміло і те, що сам процес реалізації

відповідних прав, так чи інакше, відбувається у прямій залежності від

особистих задатків, здібностей людини. Тому фактичні результати

реалізації однакових за своїми стартовими показниками прав людини не

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ