UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСамоврядування у місті самборі за магдебурзьким правом (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2412
Скачало209
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Самоврядування у місті самборі за магдебурзьким правом

 

Магдебурзьке право почало поширюватись на українські землі наприкінці

ХІІІ ст. Вперше воно було надане м. Новому Санчу [1, с. 8], а в 1339 р.

м. Сяноку останнім Галицьким князем Болеславом Юрієм ІІ Тройденовичем

[2, с. 1]. Після захоплення Галичини військами польського короля

Казимира Великого у 1340 р. магдебурзьке право поширилось і на інші

міста. Одним з перших магдебурзьке право набуло місто Самбір, у 1390 р.

воно було надано воєводою Спитком з Мельштина, Воєвода який одержав

місто Самбір та Самбірщину від короля Владислава Ягайла в нагороду за

військову службу [3, с. 2-4]. Спитко видав привілей на магдебурзьке

право та надав війтівство Генріхові з м. Лянчута [4, с. 17], котрий мав

сплатити 80 гривень "грошей празьких" та сплачувати48 грошей з кожної

гривні прибутку [2, с. 17]. Війт зобов’язувався викорчувати 10 ланів

лісу, з яких 6 ланів мали належати йому, 2 лани костелу, та два лани

міщанам для випасу худоби. У користь війта стягували прибутки з м’ясних,

шевських та хлібних магазинів. Згідно з привілеєм, доходи війта

складалися також з 1/3 судових виплат, інші 2/3 в рівних частинах

надходили королю та йшли на потреби міста. Отримував війт і 1/3

прибутків від меду, який збирали в навколишніх лісах. Міщани звільнялись

від іншої юрисдикції, оскільки підлягали магдебурзькому праву. Вони

могли судитись лише у міському суді під головуванням війта. За

привілеєм, війт був відповідальним перед воєводою Спитком та його

правонаступником відповідно до норм магдебурзького права. Для поліпшення

матеріального становища міста та збільшення кількості населення жителі

впродовж 8 років звільнялися від сплати податків, а також від податків

після викорчовування лісу. Якщо на викорчуваних землях вирощували

зернові культури, то податкові пільги зберігались 14 років [5, с. 201].

По закінченні цих термінів міщани зобов’язувались щорічно сплачувати

одну гривню з лану та два снопи зерна. Війт за власний рахунок мав

озброювати одного списоносця та двох лучників. Цей привілей підписувався

у присутності п’яти свідків – шляхтичів. Фактично воєвода передав місто

війтові, який управляв від імені короля та воєводи Спитка як

представника короля. Війт виконував усі адміністративні функції та

здійснював судочинство у цивільних і кримінальних справах.

 

У 1394 р. королева Ядвіга на прохання Спитка звільнила місто від сплати

подимного податку [6, с. 3]. У 1419 р. магдебурзьке право було надано

місту вже королем Владиславом Ягайлом [7, с. 16]. Король дав дозвіл на

будівництво двох винних магазинів, магазинів солі та сукна. Доходи від

торгівлі з них мали йти на потреби міста. Місту передавали прибутки від

земельних ділянок, що прилягали до міста. Дохід від землі щорічно

становив 6 гривень. Міщани могли вільно вирубувати дерева у королівських

лісах.

 

Король Владислав Варенчик звільнив міщан від надання підвод, двох –

трьох возів, які обслуговували короля під час його перебування у місті,

та подимного податку. Передміщани (особи, що проживали за межами міста)

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ