UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРоль указів Петра і у становленні законодавства про охорону культурної спадщини в Україні (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1475
Скачало204
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Роль указів Петра і у становленні законодавства про охорону культурної

спадщини в Україні

 

Національне та культурне відродження Української держави неможливе без

всебічного вивчення її історико-культурної спадщини. Встановлення

демократії та проголошення незалежності дали змогу дослідникам

історичного минулого України переосмислити та переоцінити історичні

події, прояснити та по-новому висвітлити численні "білі плями"

української історії.

 

Кожній історичній добі притаманне лише їй властиве ставлення до

культурних надбань. З плином часу оцінка тих чи інших складових

історико-культурної спадщини змінювалася. І тепер заповідними стають не

тільки окремі цінні пам’ятки – церкви, палаци, меморіальні будинки,

архітектурні ансамблі, місця історичних подій, – а й усе, що їх оточує:

вулиці, квартали, райони міста, нарешті – цілі міста [1].

 

Неоціненні є культурні багатства України. З її територією пов’язано

відкриття всесвітньо відомих культур і давніх цивілізацій – трипільської

культури, античних міст, пам’яток слов’ян, спадщини Київської Русі. Саме

в пам’ятках архітектури і видатних ансамблях минулого втілювались

специфічні смаки українського народу, його ставлення до формування

середовища міст і сіл. Відтак правовій охороні підлягають як пам’ятки

минулого, так і сучасності – залежно від історичної, наукової та

культурної цінностей.

 

У прагненні відсунути початки охорони пам’яток старовини до якомога

дальших історичних, а то й доісторичних епох пам’яткознавці не бачать

самоочевидних численних і загальновідомих історичних свідчень не тільки

того, що впродовж тривалих часів людей зовсім не хвилювала саморуйнація

того чи іншого функціонально непотрібного їм об’єкта, а й того, що за

найменшої господарської чи й навіть ідейної потреби вони самі, не

задумуючись, знищували такі об’єкти.

 

В вітчизняній історії найдавніший точно фіксований факт, який має певне

відношення до пам’яткознавства, також свідчить не про "розуміння

шанобливого ставлення" до старовини, а якраз про протилежне. Йдеться про

хрестоматійно відоме повалення Володимиром у 988 році скульптурних

зображень язичницьких богів.

 

З прийняттям християнства Володимир дощенту зруйнував і спалив капище на

Перуновому пагорбі, кумирів (ідолів) скинув у Дніпро. "И поставе церковь

Святого Василья на холме, иде же стояше кумиръ Перунъ и прочии, иде же

творяху потребы князь и людье" [2].

 

Читачеві видається дивним, пише київський соціолог С Матяш, що охорона

пам’яток старовини явище досить нове. Середньовічні будівельники

безжалісно зносили старі будівлі, хоча їх було значно менше, ніж тепер.

Близько1500 року в Західній Європі з’являється ідея збереження

старовинних споруд. У ХVІІІ ст. виникає загальне захоплення старовиною і

тільки в ХІХ ст. у США, а згодом і в Європі виникають організовані рухи

на захист пам’яток історії і архітектури" [3, с. 184-185].

 

Стаття "Охорона пам’яток історії та культури" в останньому виданні

"Большой Советской Энциклопедии" дотримується такого ж судження.

 

Ідеї охорони пам’яток історії та культури набули поширення в епоху

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ