UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВірменський статут 1519 р. :зміст, структура та джерела (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1857
Скачало230
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Вірменський статут 1519 р. :зміст, структура та джерела

 

Вірменське право привертало увагу низки науковців. Першим, хто

досліджував пам’ятки вірменського права був К. Войціцкий, який

опублікував у "Бібліотеці стародавніх польських письменників" (Варшава,

1843 р.) текст Статуту львівських вірмен, затвердженого Сигізмундом І у

1519 р. Згодом професор Львівського університету Фердинанд Бішоф у 1857

році видав трактат, який містив нарис про правовий устрій вірмен у

Польщі "Das alte Recht der Armenier in Lemberg". Визначне місце у

дослідженні вірменського права посідають праці професорів Кутшеби, який

у Львові у 1909 році видав трактат "Судебник Мхитара Гоша і Вірменський

Статут 1519 р." та Освальда Бальцера, праця якого "Вірменський Статут у

затвердженні Сигизмунта І 1519 р." була опублікована у Львові у 1910 р.

[1, с. 3].

 

Поява перших вірменських поселенців на території України датується

XI століттям. У місті Львові вірмени поселились за часів володарювання

князя Данила Галицького [5, c. 84].

 

З наданням місту Львову магдебурзького права у 1356 р. вірмени поряд з

іншими народами отримали право судитись у власному суді під головуванням

міського війта. Привілей Казимира Великого 1356 року став правовою

основою для функціонування вірменського суду [3, с. 119].

 

У процесі здійснення судочинства на практиці часто виникали проблеми з

правильним трактуванням норм вірменського права, які були написані

маловідомою для органів влади вірменською та вірмено-кипчацькою мовами

[4, с. 87]. Для усунення цих суперечностей львівські вірмени підготували

кодифікований проект вірменських законів, який з часом дістав назву

"Статут львівських вірмен" або "Вірменський Статут" ("Statuta Iuris

Armenici") [1, с. 4].

 

Правовий кодекс, який подали вірмени на погодження королю Сигізмунду I

був затверджений 5 березня 1519 р. і дістав назву "Вірменського Статуту

1519 р.". Статут складався з двох частин, до першої з яких входило

10 артикулів (статей), до другої – 124 статті, більшість яких

ґрунтувалася на вірменському середньовічному "Судебнику Мхитара Гоша"

XII-XIII ст., "Книзі правній сирійсько-римській", Старому та Новому

Завіті, канонічному праві, магдебурзькому праві, Саксонському Зерцалі,

судовій міській практиці та Статуті Казимира Великого. У Статуті широко

регулювалися правові відносини церковного, шлюбного, кримінального,

фінансово-економічного, цивільного характеру. Невелика частина статей

була перероблена з урахуванням нових правових відносин, що склалися у

Львові. У випадку, коли статті значно відрізнялися від звичних у

польському праві аналогів, у Статуті 1519 р. часто наводили уточнююче

зауваження: "Про вірменів цю постанову слід так розуміти". Вірменський

статут 1519 р. як повноцінний та багатофункціональний правовий кодекс,

що передбачав розв’язання різноманітних правових ситуацій, здавалося мав

би покласти край суперечкам у Львові між вірменами та міською владою

[7, с. 20].

 

Розпочинався Вірменський статут з першої титульної, розповідальної

частини, а друга, затверджувальна, розміщувалась у кінці документа.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ