UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваШовіністична політика крайової шкільної ради в Галичині (1867-1918рр.) (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1741
Скачало181
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Шовіністична політика крайової шкільної ради в Галичині (1867-1918рр.)

 

У 1772 р. під час першого поділу Польщі споконвічні українські землі

Галичини були загарбані багатонаціональною Австрією, яка навіть після

буржуазно-демократичної революції, що відбулася в середині ХІХ ст.,

залишалась реакційною державою і неохоче ставала на шлях нового

розвитку. Вся система законодавства і управління Австрії зумовлювала

соціальний і національний гніт українців, чехів, поляків, хорватів та

інших народів. Проголошення деяких демократичних інститутів було лише

вимушеним для правлячих кіл заходом, який аж ніяк не усував панування

феодальних елементів у державному апараті. Країною, як відзначав один з

австрійських юристів, управляли 100 сімей, що займали найвищі посади [1,

с. 59].

 

Державний устрій Австрії забезпечував панівне становище німців, які

намагалися схилити на свій бік верхівку окремих національностей. У

Галичині, населеній переважно українцями, було надано повну політичну,

економічну і культурну перевагу польським поміщикам та буржуазії. Майже

всіма галицькими намісниками були польські магнати, які у своїй

діяльності упереджено ставились до українського населення краю. Поляки

мали у віденському уряді, починаючи з 1871 р., не лише свого постійного

"міністра-земляка", тобто міністра для Галичини, але ще одного – двох

інших так званих ресортових міністрів, які відали конкретно визначеними

галузями управління. У період найбільшого польського впливу наприкінці

ХІХ ст. спільним австро-угорським міністром закордонних справ був поляк

А.Голуховський молодший, австрійським прем’єр-міністром – К.Бадені та

австрійським міністром фінансів – Л.Білинський. У 1879 р. головою

нижньої палати депутатів австрійського парламенту став також поляк

Д.Абрагамович [2, с. 30].

 

Австрійський уряд спирався на польську аристократію, яка не тільки

відігравала керівну роль у Галичині, але й всіляко підтримувала його

реакційну політику. "Польські магнати, – як справедливо підкреслив

польський історик Т.Данішевський, – у себе, на території Галичини,

застосували методи "сильної руки", але супроти окупанта займали особливо

лакейську позицію і беззастережно підтримували його реакційну внутрішню

і агресивну зовнішню політику [3, с. 24-25].

 

У червні 1867 р. австрійський імператор Франц-Йосиф І санкціонував закон

галицького крайового сейму про створення крайової шкільної ради, у

відання якої було передано всі початкові й середні школи Галичини [4, с.

2672]. Цей орган з самого початку свого існування служив знаряддям

національного гноблення.

 

Крайова шкільна рада розпочала свою роботу 24 січня 1868 р. у Львові. Її

очолював намісник, який міг призначити собі заступника. У 1890 р. була

введена посада постійного заступника намісника – віце-президента

крайової шкільної ради, якого за поданням міністра освіти призначав

імператор. Першим віце-президентом ради став у 1891 р. професор

Краківського університету М. Бобжинський (1908-1913 рр. – намісник

Галичини), а останнім був І. Дембовський.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ