UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСпадкова оренда землі в стародавньому Римі (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2329
Скачало232
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Спадкова оренда землі в стародавньому Римі

 

Одним із головних питань, які упродовж усього періоду становлення та

розвитку Римської держави поставали перед правителями Риму, було питання

розподілу і використання державних та громадських земель (ager

publicus).

 

Уже Ромул, легендарний засновник Римської держави, наділив кожного

батька родини двома ланами ріллі (bina jugera) у власність (heredium) і

довільне розпорядження. І хоч історичність Ромула викликає сумнів, проте

факт поділу землі cеред громадян видається правдоподібним [1, с. 3].

Безумовно, для виживання однієї римської родини двох югерів землі (югер

– 0,25 га [2, с. 25]) було недостатньо, тому римляни збільшували свої

земельні ділянки за рахунок пасовищ, які не перебували у приватній

власності, а становили частину громадських (общинних) або державних

земель. Із приєднанням до Риму земель сусідніх італійських общин і,

відповідно, збільшенням державного фонду частина їх продавалась

квесторами для поповнення державної казни, а інша – роздавалась

громадянам Риму (assignatio) і ставала їхньою власністю. Наприкінці

республіканського періоду роздавали землі дуже рідко, проте значного

поширення набуло захоплення земель (occupatio). З приходом до влади в

Римі аристократії плебеї були позбавлені права захоплювати землі – цим

могли скористатися лише патриції. Це призвело до ще більшого зубожіння

плебеїв та різкого збагачення патриціїв, і послужило підставою для

виступів плебеїв проти Римської держави. Назріла необхідність проведення

земельної реформи.

 

Видатний державний діяч Спурій Кассій за часів свого третього

консульства (486 р. до н.е.) намагався вирішити земельне питання за

допомогою першого аграрного закону [3, с. 370]. За цим законом весь

державний земельний фонд був розділений на дві частини: перша

призначалась для надання в користування для поповнення державної

скарбниці, а друга – для розподілу між плебеями з метою покласти край

самовільній окупації земель [1, с. 13].

 

Важливість питання щодо використання громадських та державних земель у

Стародавньому Римі підтверджувалася численними сутичками з приводу цього

між плебеями і патриціями, політичними інтригами та значною кількістю

законів, якими державні мужі намагалися встановити порядок використання

цих земель.

 

Так, у 367 р. до н.е. законом Гая Ліцинія Столона та Луція Секстія

Латерана було встановлено, що "всі земельні ділянки з державного

земельного фонду, які надаються приватним особам або вже ними зайняті,

не можуть перевищувати 500 югерів, а надлишок цієї землі необхідно

розділити поміж плебеями" [3, с. 381].

 

Римський трибун Тиберій Семпроній Гракх, незважаючи на опір сенату, в

133 р. до н.е. спромігся провести через народні збори аграрний закон

(Закон Семпронія). Згідно з законом, глава сім’ї міг мати не більше ніж

500 югерів (125 га) землі для себе і по 250 югерів для дорослих синів,

однак не більше як 1000 югерів на всю сім’ю. Йшлося про державну землю,

віддану у володіння або продану приватним особам. Надлишки земель

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ