UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПрава української мови у кримінальному судочинстві другої речі посполитої 1918-1939 рр. (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3066
Скачало221
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Права української мови у кримінальному судочинстві другої речі

посполитої 1918-1939 рр.

 

 

Беззаперечною є істина, що мова є засобом порозуміння між людьми.

Правовий статус мови у державі значною мірою свідчить про рівень

національної самосвідомості народу, про ступінь розвитку культури,

політичну згуртованість. Право нації на використання рідної мови у

повсякденному житті є природним правом, проте це зовсім не означає, що

це право завжди і всюди всім суспільством держави сприймається однаково.

Не одне покоління українців виборювало це право у жорстокій і кривавій

боротьбі зі своїми поневолювачами. Тому в історичні епохи загострення

боротьби за права рідної мови також свідчив про рівень консолідації

нації. Як влучно зазначив відомий державний і політичний діяч ЗУНР

адвокат Кость Левицький, право рідної мови "це перше право людини,

народу і нації, що бореться за свої права. Воно виховує своє

громадянство на членів новочасної нації, що мусить мати глибоке і

непорушне відчуття свого етнічного походження, значить права: рідної

мови, бо ж цим знанням воно презентує свій характер національного

існування і самосвідомости, чести й поваги. І чим більше сама нація

поважає свою мову у живому слові й письмі, тим більше поваги і респекту

здобуває вона у других націй, сусідських держав і чужих" [6, c. 12].

 

Історія боротьби українського народу за права національної мови на

землях Східної Галичини бере свій початок головно з кінця ХІХ ст., з

часу, коли в українському суспільстві розпочався процес духовного

національного відродження.

 

Австро-Угорська монархія попри те, що була окупантом на землях Східної

Галичини, давала широкі можливості народам своєї імперії для розвитку

національних культур та рідних мов.

 

Конституція Австро-Угорщини від 21 грудня 1867 року в ст. 19 записала:

"Всі народи держави рівноправні й кожен народ має непорушне право

берегти й розвивати свою національність і мову. Держава признає

рівноправність усіх вживаних у краї мов у школі, уряді та приватному

житті.

 

В краях, де живе кілька народів, мають бути прилюдні установи, навчання

так уладжені, щоби кожний з тих народів одержав потрібні засоби для

науки в своїй мові без силування до вивчення другої краєвої мови" [цит.

за 1, c. 178].

 

У всіх судових і прокурорських органах українці могли вільно

користуватися в усіх випадках як усно, так і письмово українською мовою.

Всі слідчі, прокурорські і судові допити українців проводили українською

мовою. Законодавство Австрії, надаючи право користування українською

мовою, виходило не з національної належності особи, а з факту, що

українська мова була рідною мовою особи.

 

Важливо також наголосити про досить високу гарантію дотримання права в

Австро-Угорщині на національну мову. Коли Галицьке намісництво,

листуючись з своїми мешканцями вжило латинського алфавіту, то, за

скаргою українців, Державний Трибунал у Відні 25 квітня 1882 року

водночас висловився, що дії намісництва грубо порушують ст. 19

Конституції від 21 грудня 1867 року [1, c. 181].

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ