UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГайдамаччина в усній прозі українців (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3954
Скачало265
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Гайдамаччина в усній прозі українців

 

Для української фольклористики досить цікавим виявився гайдамацький

рух, зародження якого тісно пов’язується, як свідчать історики [1], зі

становленням запорізького козацтва в другій половині XV ст. Уже в XVI

ст. формувалися і загони кріпаків-утікачів, які теж називали себе

козаками, а з часом – гайдамаками. Вони співіснували на всіх етапах

соціальної і національно-визвольної боротьби.

 

Гайдамаки найактивніше діяли на Поділлі, Брацлавщині, Київщині. Цьому

сприяли непрохідні подільські ліси, численні балки, байраки, порослі

лісом, підтримка населення. У першій половині XVIII ст. гайдмаччина

поширилася на значну територію України. Опорними пунктами у центральних

та східних районах стали ліси – Чорний, Лебединський, Кучманський,

Мотронинський, Чутівський, степи й байраки Запоріжжя, дніпровські

плавні. Звідси гайдамаки здійснювали рейди по всьому Правобережжю,

доходячи навіть до Карпат, Волині та Білорусії. Цей рух досяг свого

апогею в час великого повстання, яке дістало назву Коліївщини, що

очолювали його народні герої М. Залізняк, І. Гонта, М. Швачка, М. Шило,

А. Журба, І. Бондаренко та ін.

 

Українське гайдамацтво можна порівняти з південнослов’янським гайдуцтвом

і ускоцтвом. Якщо гайдуки обрали партизанську тактику боротьби в тилу

ворога, як опришки та гайдамаки пізнього періоду, то ускоки нападали на

турецькі володіння з прикордонних районів. Так само варто розглядати

козацтво і гайдамацтво як складові одного руху, що взаємодоповнювались

на всіх етапах визвольної боротьби. Гайдамаки навіть прагнули бути

схожими на реєстрових козаків, хоча тактика – напади на двори магнатів,

лихварів, корчмарів – мала характер партизанської боротьби, щоправда,

інколи їхні загони досить далеко відходили від місця постійного

перебування.

 

Великі визвольні змагання завжди знаходили широкий відгомін у народній

творчості. Так і гайдамаччина залишила свій слід в українському

фольклорі, адже цей рух був наскрізь народним і виражав його інтереси.

На жаль, до нас дійшло порівняно небагато зразків усної словесності з

того періоду і передусім оповідних жанрів, бо системне нагромадження

джерельної бази відноситься до початку XIX ст. Активніше зацікавлення

цими матеріалами не випадково припадає на 40-ві роки. минулого століття,

коли була опублікована поема Т. Шевченка "Гайдамаки", зіткана головним

чином з живої фольклорної традиції. Найпильніше фіксувались народні

твори про Коліївщину і меншою мірою про гайдамаччину взагалі, передусім

на етапі її виникнення та поступового поширення.

 

Одним з перших почав записувати гайдамацький оповідний фольклор

П. Куліш. У "Записках о Южной Руси" він вмістив понад 20 переказів,

зібраних на Черкащині (Черкаси, Сміла, Звенигород, Суботів). Варто

зазначити, що серед них є такі, котрі стосуються гайдамацького руху

взагалі ("Нічний напад гайдамак", "Втеча гайдамак", "Гайдамаки в

Жаботині", "Гайдамаки в Умані") [2, т. 2, c. 246-249; 259-261; 285-286],

а також конкретних осіб ("Максим Шило", "Перебування Максима Залізняка в

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ