UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМодуси-найменувань осіб – „Я” - номінація – як різновид соціальних категорій модусу (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1712
Скачало181
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Модуси-найменувань осіб – „Я” - номінація – як різновид соціальних

категорій модусу

 

Лист – етикетизований засіб спілкування, спосіб відображення

комунікативних і суспільних потреб людей і регулювання їх особистісних

взаємин та соціальних відношень. У ньому чітко виявляються прагматичні

ролі мовців: адресант – той, хто пише, хто відправляє повідомлення,

носій психологічного стану, соціальних статусних ознак; адресат – той,

хто отримує повідомлення.

 

Структура листа: зачин, конкретний „зміст і тематика листа” [Богдан

1998: 351], завершальна частина вимагають від автора тексту

обов’язкового найменування осіб: адресанта, адресата, „третіх” осіб.

 

В українській мові існують різні способи позначення особи.

Протиставлення вираження й опису соціальних і персональних характеристик

людини на граматичному рівні втілюється у модусах найменувань осіб, у

складі яких виділяються „я”-номінації.

 

Безпосереднє вираження особовості виявляється через особові займенники –

опорні слова комунікації, першоособовість – у змісті займенника „я”,

який включає кілька компонентів. По-перше, це власне сема „особа”: під

час спілкування відбувається орієнтація мовця на самого себе – „Я” –

структура” [Почепцов 1990: 96], визначається спосіб повідомлення і

представлення самого себе. По-друге, вираженням активного відношення

особи до позиції в мовленнєвому акті є саме „той, хто відправляє

інформацію” – „адресант”. „Я” позначає того, хто пише і реалізує власні

цілі у мовленнєвому акті лише тоді, коли це „я” мовець привласнює і воно

„стає знаком конкретної особи тільки в даному висловлюванні” [Химик

1990: 32]. Семантика слова „я” виражається не тільки у комунікативній,

але й соціальній орієнтації мовного змісту на мовленнєве функціонування,

що витікає з відношення мовця до соціальної позиції, яку він займає у

суспільстві і яка відображається у його мовній поведінці. Вона пов’язана

із особливостями „загальноосвітнього культурного розвитку автора

мовлення, його слухачів” [Дешериев 1977: 155], з особливостями виховання

й досвіду мовця, з манерою його поведінки, із соціальною роллю, яку він

виконує в комунікативній і соціальній ситуації. „Висловлення, як

зазначає В.І.Карасик, – взяті в сукупності, є мовленнєвим паспортом

мовця”. Вибір слів, словосполучень, етикетних мовних кліше, вимова,

граматична правильність, інші характеристики мови свідчать про „культуру

індивідуальної мови” мовця [Білодід 1968: 14], рівень його освіти, вид

занять, соціальний статус, тобто про належність до певної соціальної

групи [Карасик 2002: 7].

 

Вираження „я” як комунікативної особи здійснюється у спілкуванні –

багатофункціональній взаємодії, складовими частинами якої є

інформаційний обмін, встановлення і підтримування контакту, регулювання

міжособистісних стосунків, соціальних відношень – статусних, рольових,

індивідуальних. Без врахування персональної і соціальної інформації про

мовців (адресанта, адресата мовлення, інших осіб) „спілкування само

собою носить штучний або провокаційний характер” [Карасик 2002: 6].

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ