UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЗначення слова і контекст: лексична сполучуваність (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось10477
Скачало451
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Значення слова і контекст: лексична сполучуваність

 

Сучасних дослідників дедалі більше цікавить мовний тип соціуму,

національномовні моделі світу. Як таку картину світу розглядають як

“базисне поняття теорії людини” [Постовалова 1988: 18], “універсальний

орієнтир людської діяльності, що визначає загальний перебіг усіх

процесів у суспільстві, все його соціокультурне життя” [Постовалова

1988: 27]. В основу цих досліджень покладено ідеї В. фон Гумбольдта,

О.О.Потебні та їхніх послідовників, які розглядали закономірності

розвитку мови в тісному зв’язку з “народним життям”, “народною

психологією”, вважаючи, що через мову все створене народом у минулому

впливає на індивіда.

 

Розвиток науки останнім часом примусив по-новому поглянути на стару

проблему значення. Значною перешкодою в розвитку семантичної теорії є

відсутність глибокого проникнення в природу контексту. Зміст терміна

контекст ще більшою мірою, ніж значення, на різний лад модифікується в

лінгвістичній літературі: від безпосереднього словесного оточення до

суми всіх знань людини про світ. Для теорії комбінаторики значень слів

важливим є розрізнення таких понять, як значення і смисл [Васильев 1973:

132—135]. Досі термін смисл не має єдиного тлумачення. У багатьох

дослідженнях поняття значення і смисл не розрізняються, хоч без такого

розрізнення нині неможливий подальший розвиток семантики.

 

Л. А. Булаховський писав, що “природа слова мало не в кожній новій фразі

дає про себе знати новими відтінками стосовно до інших сполучень, у яких

слово це вже сприймалось”[Булаховский 1952: 40]. Про правила складання

смислів, що “дають не суму смислів, а нові смисли”, говорив і Л.В.Щерба

[Щерба 1965: 68].

 

Для утворення смислу потрібно, щоб у слові відбувся процес ослаблення

значення, а цей процес починається при утворенні будь-якого

словосполучення. У словосполученні відбувається специфікація значення,

яка опирається на знання понять, реалій, і через те остання не є власне

лінгвістичним процесом. При специфікації варіюється концептуальне ядро

значення, відбувається деяка зміна семного складу [Куликова 1973: 39].

Перехід від слова до словосполучення в поняттєвому плані означає

здійснення процесу мислення, а суть мислення полягає в комбінуванні або

поєднанні ідей [Адамар 1970: 31—32].

 

Утворення смислів можливе лише в контексті. Оскільки комбінаторика

значень слів є вже в будь-якому словосполученні, то словосполучення

треба вважати мінімальним контекстом [Кодухов 1973: 22—23], а

сполучуваність слова — його систематизованим, узагальненим

синтагматичним контекстом.

 

У мовознавчій літературі для окреслення кола проблем, пов’язаних з

вивченням сполучуваності лінгвістичних елементів, використовуються

терміни сполучуваність, валентність, дистрибуція, рідше конотація,

інтенція, семантична вибірковість, синтаксичні потенції, конфігурація та

ін. У дослідженнях з лексемотактики ці терміни часто вживаються як

абсолютні синоніми, що заважає однозначному їх розумінню. Різні

дослідники, хоч і диференціюють значення зазначених термінів, проте

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ