UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСтруктура словотвірних парадигм іменників на позначення внутрішніх органів людини (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2711
Скачало223
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Структура словотвірних парадигм іменників на позначення внутрішніх

органів людини

 

Проблема словотворчих можливостей слова є однією із найважливіших в

теорії словотворення. На сьогоднішній день є актуальними дослідження

дериваційного потенціалу лексико-семантичних груп слів різних частин

мови, про що свідчать праці, які присвячені цьому питанню. Зокрема,

Н.Юсупова [18], З.Резанова [13], Л.Денисюк [7], І.Пугачов [12],

Н.Давидова [5] та ін. досліджували словотвірну спроможність різних

структурно-семантичних груп іменників в російському мовознавстві.

 

Дослідники наголошують на тому, що “для повного опису словотвірної

системи мови необхідно виявити класи слів, які мають одну і ту ж типову

парадигму. Це дозволить встановити, які ознаки є релевантними для

визначення дериваційних валентностей слова, і дасть можливість

розподілити весь словниковий склад мови за його словотвірним

потенціалом” [Земская 1975].

 

Комплексною одиницею словотвору, яка дає змогу вивчити словотвірний

потенціал різних класів твірних слів, є СП, яку більшість дериватологів

розглядає як сукупність похідних, що мотивуються тим самим твірним і

перебувають на одному ступені похідності.

 

В українській мові напрацювань такого типу небагато. Словотвірні

парадигми іменників на позначення певних тематичних груп досліджували

О.Микитин [11], О.Скварок [14;15], Р.Бачкур [1].

 

Словотвірний потенціал іменників залежить від певних чинників. Найбільш

загальні тенденції, які є спільними для словотвору різних класів слів,

сформулювала О. Земська: “Спостерігаються такі загальні закономірності в

будові словотвірних парадигм різних частин мови: 1) у слів, які

вживаються часто, словотвірні парадигми багатші, ніж у слів

рідковживаних; 2) у слів нейтральних словотвірні парадигми ширші, ніж у

слів стилістично забарвлених; 3) у слів, що мають вільну сполучуваність,

словотвірні парадигми ширші, ніж у слів, що мають обмежену

сполучуваність; 4) у слів, які стосуються цілеспрямованої діяльності

людини, сфер, важливих для життя людини, словотвірні парадигми ширші,

ніж у слів, що називають явища іншого ґатунку” [Земская 1982 : 16].

 

Але чинники, що впливають на словотворчу спроможність різних класів

твірних слів, не обмежуються вказаними. Ґрунтовніша характеристика

твірних та похідних вказаної семантики дасть змогу повніше виявити ці

чинники.

 

Тематична група “частини тіла”, що традиційно виділяється в

лексико-граматичному розряді іменників, до цього часу не була предметом

спеціальних досліджень в українському мовознавстві на предмет їхньої

словотвірної спроможності, тому й заслуговує на увагу.

 

Усі слова, які належать до лексико-тематичної групи “частини тіла”,

можна поділити за такою характерною ознакою, як “обов’язковість –

необов’язковість” [Юсупова 1980 : 14]. Слова, які називають

необов’язкові частини тіла (вуса, борода) і слова, які називають

обов’язкові частини (рука, нога, серце, вухо, губи, ніс) розрізняються

дериваційними можливостями. Суспільною практикою доведено, що частини

тіла із ознакою “обов’язковість” забезпечують людині повноцінне життя

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ