UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЛексика на позначення форм організації навчально-виховного процесу в українській мові ХVІ–ХVІІІ ст. (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2544
Скачало222
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Лексика на позначення форм організації навчально-виховного процесу в

українській мові ХVІ–ХVІІІ ст.

 

Вивчення історії формування словникового складу мови є актуальним у

сучасній мовознавчій науці. Лінгвістичними студіями вже охоплено широке

коло лексики, яка відображає різноманітні сторони життя і діяльності

людей. Поза увагою діахронного вивчення як самостійна тематична група

досі залишалася лексика педагогічна. Певна увага приділена їй в

академічній монографії “Історія української мови. Лексика і фразеологія”

(К., 1983), окремі лексеми, семантика яких пов’язана з педагогічною

діяльністю, розглядаються в інших мовознавчих працях.

 

Ми поставили собі за мету проаналізувати педагогічну лексику ХVІ–ХVІІІ

ст., зафіксовану українськими пам’ятками писемності. Саме з другої

половини ХVІ ст. в Україні починається якісно новий етап розвитку

освіти, пов’язаний із виникненням братських шкіл, створенням вищих

навчальних закладів. Розглянемо лексику на позначення форм організації

навчально-виховного процесу в українській мові ХVІ–ХVІІІ ст.

 

До нашого часу дійшла невелика кількість українських текстів ХVІ–ХVІІІ

ст. спеціального педагогічного спрямування. Зовсім відсутні праці,

присвячені проблемам методики. Тому, послуговуючись опосередкованими

даними, можемо незначною мірою встановити склад лексики на позначення

форм передачі знань, організації навчального процесу, форм контролю

тощо.

 

Відомо, що релігія була визначальним чинником у тогочасному духовному

житті. Засвоєння релігійних знань, виховання побожності було одним із

найголовніших завдань тогочасної школи, що регламентувалося шкільним

статутом: спудей кождий межи науками визволеними того первhй учитися

маеть, што ему есть спасено. П.Могила піклувався, щоб у серцях спудеїв:

Побожность... впа#на и засhвана бuла (1636, Київ, Мог. Ант., с.т?зі).

 

Формою передачі знань релігійного змісту були проповіді, або казання, в

яких тлумачили норми християнської моралі записані в євангельських

текстах. Однак у період зародження релігійної освіти такі поняття, як

“грамотність”, “освіченість”, “знання Святого Письма” існували

неподільно, а саму проповідь оцінюють як своєрідну лінгводидактику

[Васильев 1994: 147]. Порівняймо такі фрагменти текстів: 1) нhсть у нас

учителя, иже бы наказал и поучал нас ... не разумhем бо ни гречьску

языку ни латыньску... (ПВЛ,15–17);

 

2) маеть дидаскал... учити их волh божой, Евангелiю и Апостолу (1586,

Львів, Поряд. шк., 39). Поза широким контекстом важко зрозуміти, чи

йдеться про діяльність проповідника, чи педагога. Писемні джерела

засвідчують, що слова педагогічної сфери сполучались із тим же колом

слів, що й лексеми понятійного поля “проповідництво”: проповhдь слова

Б?жого невhдаючих научает (1637, Київ, МІКСВ, с.г?кд); С?н Б?жiй I?ис

Х?с... всhх научал: на wстатокъ распuщаючи школу свою приказал Ап?(с)лом

абы шли и наuчали вси народы... ше(д)ши оубо наuчили вс# языки (Там

само); Збавите(л) нашъ ныколи в школh жидовской диспоутuючи и

розuмhня... ? собh выпытuючи (поч. XVII ст. Проп. р., 147 // СУМ

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ