.

Особливості англо-української взаємодії різних типів (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
280 3391
Скачать документ

Реферат на тему:

Особливості англо-української взаємодії різних типів

Вплив однієї мови на іншу визначається як чисто мовними, так і
позамовними чинниками. У типологічному плані цікавим є питання про те,
наскільки ті або інші типи інтерференцій в умовах контакту спричинені
характером мов, що взаємодіють, та якою є роль загальної
соціолінгвістичної ситуації контакту. Українсько-англійський контакт у
XX ст. відбувався у різних соціолінгвістичних умовах. По-перше,
проникнення англійських елементів до української мови УРСР відбувалося
за радянських часів. По-друге, англо-українська взаємодія активізувалася
з моменту набуття Україною незалежності в 1991 р. По-третє, значного
впливу англійської мови зазнала мова української діаспори Канади та США.
Перш за все визначимо ті особливості, які відрізняють ці три ситуації
контактування. Взаємодія з англійською мовою за радянських часів мала
здебільшого опосередкований характер [Коломієць 1973; СУЛМ 1973: 140].
Носії української мови не мали можливості прямого спілкування з носіями
англійської мови, цю взаємодію можна охарактеризувати як дистантну
(тобто носії цих двох мов не мешкали на одній або на суміжних
територіях). Англійська мова загалом не відзначалася високим рівнем
престижності у свідомості пересічного мовця. Ситуація докорінним чином
починає змінюватися в часи перебудови та в роки незалежності.
Українсько-англійський контакт у цей період значно активізується,
причини чого мають як локальний, так і глобальний характер. До
глобальних причин активізації англо-української взаємодії ми зараховуємо
розвиток інформаційних та комунікаційних технологій, завдяки яким значно
більша кількість мовців отримала доступ до інформації та спілкування
англійської мовою. Крім того, глобалізація економіки, яка проявляється у
посиленні позицій транснаціональних корпорацій (насамперед,
американських), привела до підняття статусу англійської мови. Локальними
причинами інтенсифікації взаємодії є безпосередній характер впливу (без
мови-посередника), а також невизначена ситуація з правописними нормами.
Подібний плюралізм норми не може не розхитувати стійкості мовної системи
та її відкритості до іншомовних впливів. І, нарешті, останній тип
контакту, який мав місце в мові діаспори, типологічно відрізняється від
двох попередніх, оскільки у цьому разі домінуюча у соціумі мова
здійснювала вплив на іммігрантську мову в умовах постійного спільного
проживання на одній території.

Ці три типологічно відмінні ситуації контактування привели до різних
наслідків. Англо-українська взаємодія радянського часу має обмежений
характер. З одного боку, вона була обмежена внаслідок посередництва
російської мови. З другого боку, взаємодія відбувалася тільки на
лексичному рівні. Англійська мова виступала джерелом поповнення низки
терміносистем, а саме: спортивної термінології (бокс, волейбол, гол,
матч, раунд, рекорд, спринт, реслінг, тайм, трек, тренер, фініш, фол,
форвард), назв пристроїв та технологічних процесів (адаптер, блюмінг,
бойлер, бульдозер, буфер, газгольдер, екскаватор, комбайн, конвеєр,
міксер, пропелер, сейф, слябінг, таймер, трактор, тюбінг);
суспільно-політичної термінології (бізнес, блокада, експорт, імпорт,
інтерв’ю, локаут, концерн, лідер, рейтинг); назви побутових речей
(мокасини, піжама, гамбургер, джем, кекс, сандвіч); термінів культури
(бестселер, вестерн, гумор, детектив, джаз, комфорт, кросворд, мюзикл,
памфлет, регтайм, рок, рок-н-рол, слайд, супермен, чарльстон, шоу).
Отже, у цей період ресурси англійської мови використовувалися
здебільшого для заповнення деяких семантичних лакун української мови
насамперед у тих сферах людської діяльності, які активно розвивалися в
англомовних країнах. Вплив не мав тотального характеру, він обмежувався
чисто практичними потребами поповнення лексичного складу. Інтерференція
на інших рівнях мови відсутня. Такий різновид взаємодії можна умовно
назвати „культурним контактом”: тобто перенесенням з однієї культури
певних предметів або явищ разом з їх позначеннями. Соціум, з мови якого
запозичуються певні елементи, територіально може як і сусідувати з
мовою-реципієнтом, так і бути розташованим далеко від її меж.

Принципово нових рис через вище зазначені обставини набуває
англо-український контакт двох останніх десятиріч. Взаємодія не
обмежується поповненням окремих терміносистем, хоча цей процес також
останнім часом активізувався у зв’язку з потребою швидкого розвитку
термінології різних галузей знань, насамперед економіки та техніки.
Зауважимо, що англійська мова є основним джерелом формування української
комп’ютерної термінології (хоча, звичайно, не стовідсотковим).
Англійського походження є такі терміни: байт, вінчестер, інтерфейс,
комп’ютер, лістинг, принтер, сканер, файл. Деякі з них увійшли до
української мови ще у радянський період, але значного поширення у мові
вони набули щойно у 90-ті рр. У комп’ютерній терміносистемі представлені
також семантичні запозичення з англійської (наприклад, розширює свою
семантику питома лексема миша).

Поряд з активним розвитком деяких терміносистем спостерігається процес
переходу низки термінів до активного словникового складу, що приводить
до збільшення кількості англіцизмів, які сприймає пересічний носій мови.
Крім

термінів комп’ютерної сфери, у ЗМІ активніше починає вживатися
економічна лексика [Стишов 2003: 65-66], серед якої є значна кількість
англіцизмів: бартер, брокер, демпінг, джобер, дилер, копірайт,
копірайтер, лізинг, маркетинг, менеджер, моніторинг, тендер,
франчайзинг, холдинг. Переважна більшість нових англіцизмів є іменниками
(як конкретної, так і абстрактної семантики). Процес запозичення не
обмежується поповненням лакун у комп’ютерній та економічній
терміносистемах. З’являються також нові англіцизми на позначення
культурних явищ (перформанс, мейнстрім), спортивних змагань (фрістайл,
сноуборд), суспільних та політичних явищ (кіднепінг, саміт, кілер,
спікер). Від запозичених іменних основ утворюються прикметники
суфіксальним способом за допомогою продуктивних суфіксів -н-,

-ев-/ов-, -ивн-, -ськ-: андеграундний, дисконтний, іміджевий,
консалтинговий, маркетинговий, лізинговий, масмедійний, прайсовий,
скриніговий, тінейджерський. У деяких випадках поява прикметника передує
появі іменника: ґендерний. Нові дієслова утворюються за допомогою
продуктивних суфіксів –ува/-юва: лобіювати, сканувати.

Ще однією характерною рисою сучасного етапу взаємодії є наявність такої
стратегії спілкування, як перемикання коду. Перемикання коду ми
розуміємо, вслід за Е. Хаугеном, як явище використання декількох мов по
черзі в межах однієї фрази (речення) або тексту [Haugen 1972]. Це явище
було майже відсутнє в радянський період, оскільки суперечило тогочасним
ідеологічним настановам. Сьогодні воно використовується як стилістичний
прийом у ЗМІ, цільовою групою яких є молодші покоління професіоналів
(насамперед „ПІК”, „Дзеркало тижня”, „Єва” тощо). Це можуть бути цитати
з кінофільмів, пісень, англійські фразеологізми або ж просто
висловлювання думки, яку важко передати за допомогою ресурсів
української мови без втрати певних важливих у цій комунікативній
ситуації змістів: А проект ми відкоригуємо, no problem. (ПІК, 2002, №
39); Столичний першокласнику, do you speak English? (Дзеркало тижня,
2003, № 19, назва статті). Причиною використання цього стилістичного
прийому є, на нашу думку, підвищення рівня володіння англійською мовою.
Одним з наслідків стало не тільки використання англомовних вставок в
українських текстах, але й поява двомовних англо-українських видань на
кшталт журналу „Ukrainian”. Але, звичайно, не слід залишати поза увагою
також підвищення рівня престижності англійської мови, що надає „модного”
статусу висловлюванням, які містять англомовні фрагменти. До певної міри
перехід на англійську мову виступає маркером соціальної належності до
класу молодих професіоналів (у середовищі яких англійська мова виступає
як один із основних факторів формування сленгу). Це явище також можна
розглядати як вияв принципу економії: навіщо довго пояснювати свою думку
українською, якщо це можна дуже стисло зробити англійською. Отже, поява
випадків перемикання коду зумовлена факторами різного порядку.

Генетично пов’язаним з активізацією перемикання кодів є ще один процес,
який можна спостерігати у сфері передачі іншомовних назв. Якщо раніше
власні назви іншомовного походження транслітерували або перекладали, то
зараз все частіше їх залишають в оригіналі: … з яким в українського
глядача усталено асоціюються ідеальне зображення та якісний звук системи
Dolby surround („Єва”, 2003, № 1). Так передають не лише англомовні
назви, а й власні назви іншими мовами: Проте радіо Deutsche Welle та
інші західні мас-медіа…. продовжують стверджувати, що жертви таки є
(„Україна молода” 13.05.03). Крім вищеперелічених причин, які стосуються
перемикання коду, для витлумачення цього процесу важливими є й деякі
інші фактори. Насамперед, така традиція передачі іншомовних назв
узгоджується з традицією, наявною у багатьох мовах Європи. Іншим
важливим позамовним чинником, який впливає на укорінення цієї традиції
на українському ґрунті, є юридична практика, а саме необхідність захисту
торгівельних марок та зареєстрованих власних назв. Сприяє цьому також
неусталеність правил транслітерації з різних мов світу та відсутність
чітких правил, які б регулювали це питання, в українському правописі.

^

j

&

*

O

i

o

-, який раніше описував „хворобливий стан людини”, сьогодні починає
вживатися із значенням „поганий, кризовий стан економіки або інших
галузей діяльності”. Розвиток такого нового значення полегшується
завдяки тому, що іменник депресія і раніше мав обидва значення.
Генералізації зазнало також значення іменника повідомлення, який отримав
додаткове значення „усна інформація, залишена на телефонному
автовідповідачі”. В інших випадках можна спостерігати таку зміну
значення, яка взагалі не є мотивованою в межах лексичної системи
української мови. Єдиним поштовхом до зміни значення є те, що англійська
багатозначна лексема раніше збігалася з українською в одному із значень.
Зараз відбувається процес переносу на цю українську лексему інших
значень англійської. Так, прикметник аплікаційний („який стосується
аплікації”) сьогодні у словосполученні аплікаційна форма набуває
значення „заявка, анкета”. Іменник інсталяція, який використовувався зі
значенням „монтажні роботи”, набуває абсолютно нового значення „різновид
предметного мистецтва”. Часто зміна семантики відбувається на рівні
словосполучень зв’язаного характеру, які мають термінологічне значення:
аплікаційна форма, зелений туризм, зв’язки з громадськістю, реальне
телебачення, технологічний парк, цифровий розподіл. Під впливом
англійської моделі виникають семантичні кальки типових формул прощання:
гарних вихідних, гарного дня, залишайтеся з нами, побачимось у неділю
тощо.

Взаємодія не обмежується лише лексичним рівнем. У галузі словотвору
можна спостерігати тенденцію до оформлення атрибутивного словосполучення
як композиту з першим незмінним елементом: бізнес-форум, медіа-холдинг,
інтернет-видання, арт-об’єкт тощо. Характер співвідношень між складовими
цих утворень може бути різним. Безумовно, інтенсифікація вживання цих
композитів, які загалом представлені в системі української мови (пор.
мюзикл-хол, джаз-банд), відбувається в результаті активізації
англо-української взаємодії, хоча вплив у цьому разі має не
прямолінійний характер, оскільки в англійській мові цій моделі
відповідають декілька структурних типів (складне слово з написанням
разом або через дефіс, сполучення іменник + іменник) [Зимовець 2003].

Ще однією характерною рисою англо-української взаємодії останніх
десятиріч є неунормованість фонемного та графемного складу нових
запозичень: перформанс/перформенс, меседж/месидж,
мас-медійний/масмедійний. Негативну роль у цьому разі відіграє
відсутність регуляторних механізмів, оскільки в пересічного мовця
розмивається саме поняття норми, що в свою чергу відкриває дорогу до
інтенсифікації процесу запозичення, до використання великої кількості
оказіоналізмів на базі слів англійського походження, які
використовуються як стилістичний ресурс: Замість того, щоб заливатися
кавою, кока-колою, фантою, спрайтом та іншими шкідливими „дрінками”,
пийте апельсинові, яблучні, томатні соки й різноманітні нектари
(Дзеркало тижня, 2002, № 40).

Англо-український контакт, який відбувався протягом ХХ ст., у середовищі
української еміграції США та Канади, як уже зазначалося вище, має
принципово інший характер, оскільки йдеться не про міжсоціумну
взаємодію, а взаємодію в межах одного соціуму. Його головна відмінність
в чисто лінгвістичному плані полягає у наявності інтерференції на всіх
мовних рівнях, а не в основному на лексичному, що мало місце в умовах
материкової України. Звичайно, лексична інтерференція і при такому типі
взаємодії залишається провідною, однак змінюється її характер. При
дистантній взаємодії мова запозичує, як правило, позначення нових реалій
(як матеріальної, так і духовної культури), натомість у разі контактної
взаємодії (іммігрантської), крім назв нових реалій, відсутніх у місці
попереднього поселення (алдермен, грент, менаджер), з англійської можуть
переноситися лексеми, які витісняють питомі (майна „шахта”, тикет
„квиток”). Переважання субстантивних запозичень над іншими частинами
мовами простежується також при цьому виді контакту. Отже, домінування
іменників серед запозичених слів можна уважати універсальною рисою
будь-якої міжмовної взаємодії, принаймні для мови з розвинутою системою
флексій. В основі цієї закономірності лежать чинники як структурного,
так і семантичного характеру. Морфологічна структура іменника у
слов’янських мовах дозволяє переніс іншомовних слів без додаткової
дериваційної адаптації, яка, безумовно, виступає як стримувальний фактор
при перенесенні слів інших частин мови. Але, мабуть, основним чинником,
який визначає домінування іменника серед інших запозичених лексем, є
особливості розвитку лексичних ресурсів мови (принаймні на сучасному
етапі), які полягають у тому, що мові для адекватного виконання своїх
функцій (насамперед, номінативної) часто бракує позначень нових реалій.
Одним із шляхів зняття цієї проблеми є звернення до іншомовних ресурсів.
Якого саме вигляду набере цей процес, тобто чи буде переважати пряме
лексичне запозичення, чи інші види впливу (запозичення семантики,
калькування) залежить не від мови, а від соціолінгвістичних умов
контакту – від тенденцій у мовній спільноті до виокремлення або до
уніфікації. У всіх трьох розглянутих випадках переважають прямі лексичні
запозичення, що є свідченням відсутності сильних пуристичних тенденцій в
українській мовній спільноті, із тим застереженням, що в мові
української еміграції все ж таки простежується настанова на збереження
мови, яка, проте, не є настільки вираженою, щоби витворювати атмосферу
неприйняття усього чужого.

Процес семантичного запозичення в мові українців-емігрантів є
активнішим, порівняно до ситуації в мові материкової України. Це явище
охоплює зміни семантики різного характеру: в одних випадках відбувається
спеціалізація значення (чаша у значенні „кубок”), в інших –
генералізація (тренування „тренінг, спеціальна підготовка). Зміни
семантики однак не обмежуються цими двома протилежними процесами.
Перенесення значень англійських омонімів на однозначні або багатозначні
українській лексеми призводить до появи омоніма в українській мові
(фронтовий у значенні „перший”, підлога – „танцювальний зал”). Нового
значення набувають не тільки окремі слова, але й словосполучення
зв’язаного характеру (офісові години „час роботи установи”; соціальний
добробут „соціальне забезпечення”). На нашу думку, причина більшої
активності процесу семантичного запозичення в емігрантській мові полягає
в тому, що запозичення значення (на відміну від перенесення іншомовного
слова) часто залишається не помітним для пересічного мовця, а тому
позірно не становить загрози для цілісності та неушкодженості старого
коду, тобто етнічної мови.

Найбільші відмінності характеру англо-української взаємодії цього типу
контакту помітні на граматичному рівні. Цей рівень мови традиційно
уважається консервативним щодо іншомовного впливу, що цілком
справджується для контакту материкової української мови з англійською.
Ситуація в мові діаспори натомість є іншою: тут мають місце відхилення
від граматичних норм української мови, спричинені тривалою взаємодією з
англійською мовою (встановлення точної тривалості контакту є складним
завданням, оскільки українська еміграція мала декілька хвиль, а, отже,
відбувався процес змішування старих емігрантів з новими). Зокрема, можна
спостерігати такі процеси: 1) активізацію вживання пасивних конструкцій
(…пам’ятник Шевченкові у Вашінгтоні був запланований і заплачений
членами УККА („Громадський голос”, 1965, № 93)); 2) порушення у
використанні видових форм дієслова (Мені доводилось декілька разів
побувати у Львові („Українське життя”, 1963, №13)); 3) відсутність
відмінювання числівників (На протязі сімдесят п’ять років („Життя і
слово” 1985, № 9)); 4) вживання замість одного прийменника іншого
(комітет для справ науки і техніки („Вісті українських інженерів” 1981,
№ 1-2); 5) не правильне вживання дієприслівникових зворотів (Потискуючи,
наприклад, клямку від вікна в певний напрям, вікно відчиняється („Вісті
українських інженерів” 1975, № 3-4); 6) вираження емфази синтаксичними
засобами (Що мусимо підкреслити це те, що під псевдонімом Suliny
скривається дійсне прізвище автора („Вісті українських інженерів”, 1975,
№ 3-4). Причиною появи усіх цих інновацій є відмінності між граматичними
системами української та англійської мов. Незважаючи на те, що взаємодія
на цьому рівні має інтенсивніший характер порівняно до лексичного, однак
основні граматичні категорії та система флексій залишаються без змін, що
є свідченням, з одного боку, недостатньої тривалості контакту для
значних змін граматики, а з іншого, наявності в свідомості спільноти
настанови на збереження мови як компонента самоідентифікації.

Отже, характер мовного контакту, крім структурних розбіжностей між
мовами, визначається двома головними екстралінгвістичними чинниками.
По-перше, розташуванням мовних спільнот, що взаємодіють (дистантне або
контактне). По-друге, соціолінгвістичними умовами перебігу контакту
(ідеологічні настанови спільноти, розвиток суспільних інститутів тощо).

Література

Зимовець Г.В. Трансформація англійських атрибутивних словосполучень при
запозиченні їх українською мовою // Лексико-граматичні інновації в
сучасних слов’янських мовах. Дніпропетровськ: ПБК „Економіка”, 2003.
С. 67-70.

Коломієць. В. Т. Розвиток лексики слов’янських мов у післявоєнний
період. К.: Наук. думка, 1973. 304 с.

Крысин Л.П.. Иноязычные слова в современном русском языке. М.: Наука,
1968. 208 с.

Стишов О.А. Українська лексика кінця ХХ ст. К.: КНЛУ, 2003. 388 с.

Сучасна українська літературна мова. Т. 4. Лексика та фразеологія. К.:
Наук. думка, 1973. 440 с.

Haugen E. The Analysis of Linguistic Borrowing // The Ecology of
Language. Stanford: Stanford University Press, 1972. P.79-109.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020