UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДві душі живе у моїх грудях (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3675
Скачало196
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Дві душі живе у моїх грудях

 

(до генези франкового “роздвоєння”)

 

 

В образку “Поєдинок” та однойменній поемі (1883) “Мирон” виступає від

імені карателя, кинутого на приборкання бунтарів. Серед бою йому

являється привид: “В кождій черточці зо мною Однакий вид, і ніс, і очі,

й губи, Немов я сам перед собою стою. Я остовпів. Хоч гучно грають

труби, Я з нього вже звести не можу ока, Від нього мов жду ласки або

згуби. Якась безмірна, темна і глибока Тривога ледом обдала все тіло,

Мов пташці, що загляне в очі смока...” Sic (!) – це відчуття карателя.

Пташка, що заглядає в очі дракона; Синиця, що зважився подивитися ввічі

“boa constrictor”-a; кров Синиці на підвалинах дому, що зводиться на

крові невинних істот... “Він стрілив. Я між трупи повалився...” Хто є

хто?! Хто в чому винен?

 

Запорукою перемоги у поєдинку мала бути реальність. Від пострілу мав

розсіятись привид. – Живому куля привида, ясна річ, не могла учинити

нічого. Так і сталося. Реальним (“дійсним”, “правдивим”) виявився

“Мирон”, що б’єсь “лиш за високе діло, За волю люду [...], За хліб для

бідних, за добро обдертих”. Привидом виявився “Мирон”, котрий на усе те

“важить”. Так, але чому він так само... “Мирон”?! “І назва й доля вся

обом нам спільна, Лишень що я живий, правдивий, дійсний, А ти мій

привид, ти мара свавільна, Нервової гарячки твір безвісний!” Слова ті

він сказав так прямодушно, Мов доктор, діагнозою утішний” [3, т. 1, с.

80-81]. Чим викликана та “нервова гарячка”, у якій губиться певність

щодо “профілів” й щодо “масок”? Чому необхідний “доктор”, й звідкіля

така “діагноза”? Привид чого вимагає хірургійного методу “лікаря”?

Привид чого сіє сумнів у відповідь: “Лікарю, ізціли себе сам!”?

 

Привид того ж, що породило поему “Святий Валентій” (1885). Легенду,

котра лягла в основу її сюжету, Франко почув, як відомо, іще в

дитинстві, од свого батька. “Чорну хворобу”, що її лікар Валентій

вимолив у Бога задля абсолютої саможертви “тілесним” в ім’я

беззастережної самопосвяти “духовному”, легенда трактувала як

мучеництво: “За то пан-біг по смерті взяв його до неба...” [3, т. 4, с.

455]. Над цим трактуванням поет учинив цілковитий “бурлеск”. “Святий

Валентій” – одна із найдраматичніших Франкових поем. Градусом болю,

мірою парадоксальності з нею стоять у ряду лиш “Мойсей”, “Смерть Каїна”,

“Цар і аскет”. Але муки Мойсея і Каїна увінчались прозрінням,

Гарісчандри – увільненням і “гепіендом”. Валентій же “таку муку мав при

смерті, що на сижень під собов землю вибив і руки собі по кикті скусав”

[3, т.4, с.455]. І це – ще не вишній ступінь трагізму. Вишній у тім, що

Валентій мучився ... всує.

 

Так вважає Франко. Те, що легенда подає яко градацію до ранги святого,

Франко розцінює як деградацію. Іпостась духу Валентія у момент

остаточної “святості” виглядає ось так: “І бачить: перед ним стоїть

панич В тіснім хітоні, з розкудовченим Волоссям, з піною кровавою В

устах, з посинілим лицем страшенним” [3, т.4, с.46]. Валентій не розуміє

сенсу тієї “появи”. Та вона коментує усе сама: “Не знаєш мя, а прецінь в

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ