UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТеоретичний дискурс дитячої літератури: у пошуках об’єкта (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6508
Скачало416
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Теоретичний дискурс дитячої літератури: у пошуках об’єкта

 

 

Дослідження поетики дитячої літератури передбачає передусім відповідь на

елементарне питання: що таке дитяча література? Елементарне з огляду на

самоочевидність факту: це те, що читається дітьми чи дітям. Отже, дитяча

література — певна сукупність літературних творів, створених

(адаптованих) для дітей з цілком певною метою: звертатися до дитячої

уяви, емоцій та почуттів, впливати на дитячі пізнавальні здібності,

розвивати смаки та вподобання, розважати дитину. Тобто дитяча література

разом з іграшками, іграми і навіть – дитячим харчуванням, дитячим

вбранням, дитячими майданчиками, дитячими хворобами — вибудовує окремий

світ дитинства? Зрозуміло, це уявлення щоразу підтверджується в

повсякденному досвіді: барвисті книги, розмаїті журнали й газети власне

“дитячого” вигляду (формат, кегль, суцільні візуальні ряди, назви —

“Малятко”, “Барвінок”, “Зернятко”, “Яблунька”, “Клас”, “Казковий вечір”,

“Вінні-Пух”, “Принцеса”, “Пізнайко” тощо), різноманітні енциклопедії,

збірки — задекларовані як “дитячі” гаслами в бібліотечних каталогах,

рубрикаторами в книгарнях, а ще – окремими стендами, полицями, стінами

шкільних книгозбірень і “бібліотек для дітей”, святами дитячої книги,

видавництвами з репутацією “дитячі”, спеціальними веб-сторінками в

Інтернеті і т. д. Отже, реальність дитячої літератури форматується суто

позалітературними факторами — моделлю соціальної взаємодії “батьки —

діти”, помноженою на технічні можливості діалогу? А яка ж внутрішня

природа цього явища: це та сама література (тільки з наличкою “має

обмеження за віком”) чи якийсь особливий феномен — за своєю природою,

функціями? Пошуки відповідей на ці запитання спрямували нашу увагу до

проблем семантичної компетентності поняття, ступеня його термінологічної

нормативності, особливостей функціонування словосполуки — як знака в

певних соціокультурних практиках. Цьому значною мірою сприяв метод

контекстного аналізу ряду джерел — різноманітних і за часом, за

походженням (художні, критичні, історико-теоретичні проекти), і за

дискурсивним топосом (літературознавство, естетика, історія, мистецтво-

і книгознавство, психологія, соціологія, педагогіка, етнографія тощо) і

видами конвенційності (тлумачні словники, енциклопедії, фахові

термінологічні словники, навчальні програми і посібники, шкільні та

університетські підручники, есеї, наукові статті, матеріали конференцій,

дисертацій, монографії). Уже подібний перелік джерел схожий на

своєрідний компендіум знань про феномен дитячої літератури, а

контекстуальне тло словосполучення — на історію ідеї дитячої літератури

в полі міждисциплінарних досліджень. За умови ж метакритичного

опрацювання зібраних фактів, коли вони не редукуються до тієї “єдності,

якій належить їх підсумовувати” (36, с. 159(, вибудовується щось на

взірець фукіанського “аналізу інтерпозитивностей” та проекту

деконструкції в сенсі фундованої поструктуралізмом практики

проблематизації концептуальних меж явищ та їхньої рефункціоналізації.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ