UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваФілософська лірика як поезія рефлексії (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось10040
Скачало307
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Філософська лірика як поезія рефлексії

 

 

Філософська лірика як своєрідне явище художньо-словесної творчості

сьогодні отримала вже досить різнобічне висвітлення. Проте, як засвідчує

досвід найновіших студій на матеріалі української літератури [див.: 36,

с. 8-38], власне теоретичні аспекти цього феномену найменше розроблені.

Чимало вчених просто уникали експлікації теоретичних проблем, іґноруючи

будь-які генологічні дефініції філософської лірики і висвітлюючи її

конкретні зразки винятково в історико-літературній перспективі. Тож досі

залишається невизначеним статус філософської лірики в системі генерики.

Що це – тематична група, жанр, вид, різновид, метажанр, “напрям” поезії?

Різноманітність відповідей на це запитання природна, однак вона породжує

ситуацію категоріального хаосу, внаслідок якого означення “філософський”

(“філософічний”) стосовно ліричних творів втрачає термінологічну

визначеність і часто фіґурує в суто оцінному сенсі (філософська лірика –

себто ідейно глибока, інтелектуально насичена, “мудра” – незалежно від

предмета художнього пізнання).

 

Відтак, хоча поняття філософської лірики в українському

літературно-критичному та літературознавчому дискурсах активно

вживається принаймні з 60-х років минулого століття, ця терміносполука

ще належить до найбільш дискутованих, теоретично неусталених, навіть

сумнівних. Попри те, що численні рецензії, статті й монографії рясніють

констатаціями філософічності окремих творів, циклів, книг,

письменницьких обдаровань, сама категорія літературної філософічності й

генологічний статус такого її вияву, як філософська лірика, ще й досі

зазнають серйозної критики.

 

“Чи правомірний сам термін “філософська лірика”? І чим її видові ознаки

відрізняються від родових ознак лірики взагалі? І чи не є цей термін

оксюмороном? Або спробою поєднати несумісні сфери вияву людської

сутності? Чому немає, скажімо, лірики “історичної”, “кібернетичної”?..

Бо філософія – “наука наук”? Але ж література – не наука, а один із

видів мистецтва…” [38, с. 95], – такі сумніви й проблемні запитання

висловлює, наприклад, А. Ткаченко у рецензії на книжку Е. Соловей

“Поезія пізнання”. Природно, що вони постають перед кожним дослідником

феномену філософської лірики і, не відповівши на них, годі починати

системні наукові студії.

 

Тож чи не суперечить універсально-загальний масштаб філософського

мислення конкретно-чуттєвому типові ліричного художнього мислення?

Себто, іншими словами, чи філософічність і ліричність не є

взаєзаперечними, контрадикторними поняттями?

 

Передусім слід наголосити: у літературі emotio й ratio так само

нероздільні, як і в людській психіці та людському житті. Уявлення про

лірику як “царство” лише емоцій, почуттів, переживань так само архаїчне

й неточне, як і розуміння філософії як “науки наук”, “імперії” чистого й

суворого ratio. У своєму реальному культурному бутті обидві ці форми

самоздійснення людського духу поєднують у собі раціональні та емоційні,

логічні та інтуїтивні моменти світоставлення й світоосягання. “Чиста”

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ