UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва“Мандрівні сюжети” у постмодерністському просторі В’ячеслава Медведя (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6047
Скачало400
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

“Мандрівні сюжети” у постмодерністському просторі В’ячеслава Медведя

 

 

Прагнення увібрати в себе, поєднати, взаємодоповнити істини багатьох

людей, націй, культур, релігій, філософій – це чи не єдиний спосіб

пробитися до справжнього масштабу буття, здолати екзистенційну

безпросвітність існування.

 

У ризоматичному за сюжетом побутово-психологічному романі В’ячеслава

Медведя „Кров по соломі” немає основних чи другорядних подій: історії

повторюються, переплітаються, трапляються “порожні” сюжети, які

з’являються, “аби заповнити безодню мовчання” [1, с. 6]. Проте роман не

сприймається як велике безсюжетне марево. Стилістика деконструкції

мотивує кожну подію, кожну появу персонажа. Мозаїчна побудова роману,

коли сюжети, повторюючись і комбінуючись, утворюють своєрідне плато,

підсилює значущість іншого рівня – інтердискурсивного. Політичні,

соціальні, культурологічні міркування героїв підпорядковані одній

глобальній меті – охарактеризувати складне і суперечливе ХХ століття. Це

своєрідна філософія історії українського народу в правдивих розповідях

“із життя”. Реальне буття не вкладається в жоден сюжет, воно

“розшматоване на безліч цитат, з яких письменникові, хоч-не-хоч,

доводиться монтувати художні твори” [7, с. 166].

 

Сюжет роману “Кров по соломі” – це легко замасковані алюзії на відомі

сюжети літератури минулих епох (народні легенди, Біблійні перекази і

притчі, твори Г. Сковороди, Т. Шевченка, І. Нечуя-Левицького тощо) і

сюжети своїх же попередніх текстів. Література “без лапок” передбачає

енциклопедичного читача, позаяк сучасна доба “надто освічена й

зарозуміла” [7, с.166]. Запозичення, перегуки спостерігаються не лише на

сюжетно-композиційному, а й на образному та мовному рівнях.

 

Форма оповіді, у якій переплітаються сюжетні лінії, людські долі,

розповіді – найадекватніше відображає реальне життя. У невеличкому

містечку (яким є Кодня – головний простір буття персонажів В. Медведя),

де всі знають одне одного, долі наскільки тісно переплелися, що й

більшість мешканців між собою виявляються родичами. Хоча часто родичання

таке: “Прокопчук Андрей, свекор тітки Гані, сестри моєї мами, але од

другого чоловіка моєї баби Марини, Максима Черниша…” [6, с. 245]. Твори

В. Медведя – це розлога оповідь про один рід, у якій існують сталі герої

(баба Богинька, Ярина, Петро, учитель Вільчинський, Юрко та інші) і

такі, що з’являються нізвідки і відразу зникають. До того ж жіночі

персонажі в творах Медведя присутні частіше. Жіночий суб’єкт

постмодернізму відрізняється активною взаємодією із зовнішнім світом,

інтенсивністю почуттів, креативністю, гетерогенністю,

інтерсуб’єктивністю. Баба Богинька – найактивніший “житель” творів

Медведя – носій істин і традицій, її поради – найавторитетніші (“Дівочі

грища”), крім своїх дітей, вона виховує і чужих (“Кров по соломі”).

 

Форма роману як потоку свідомості й асоціацій без поділів на традиційні

речення, абзаци, розділи тощо відображає діалектику самого життя.

Власне, щоденник Марти Зіневич, уміщений у романі “Кров по соломі”, – це

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ