UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКатегорія автора у світлі художньої комунікації і системного розуміння літературного твору (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6011
Скачало268
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Категорія автора у світлі художньої комунікації і системного розуміння

літературного твору

 

 

Специфіка сучасного гуманітарного знання визначається впливом

“постструктуралістсько-деконструктивістсько-постмодерністського

комплексу”, який оформився на основі синтезу загальнотеоретичних і

методологічних принципів, понятійного апарату й аналітичного

інструментарію, вироблених у постмодерну добу [12, с. 231]. Сучасна

наукова думка, відзначаючи спорідненість теоретичної бази

постструктуралізму і постмодернізму (напряму літературної критики) [22,

с. 29] або вбачаючи в теорії постструктуралізму і його

літературно-критичній “практиці” – деконструктивізмі – підґрунтя

постмодернізму [20, с. 59], засвідчує існування єдиного

інтердисциплінарного ідейного комплексу. Властиву йому тенденцію до

деперсоналізації слід вважати виявом загальної кризи особистісного

начала у філософії, естетиці й літературознавстві постмодерної доби.

Теза про позбавлення свідомості індивіда автономного характеру, зокрема

про її “цитатність”, “текстуальність”, спонукала докорінно переглянути

одне з базових понять традиційного літературознавства – категорію

автора. Підтримана постструктуралізмом концепція “смерті автора”

заперечувала усталене розуміння автора як повноправного суб’єкта

творчості, замінюючи його скриптором – суб’єктом письма (Р. Барт) або

залишаючи за ним тільки функцію суб’єкта дискурсу (М. Фуко).

 

Р. Барт, не схильний до каузального пояснення літературного твору через

авторську біографію чи авторську особистість, наголошує на тому, що вже

сам процес письма нівелює індивідуальність, знеособлює, оскільки

“говорить не автор, а мова”: “Скриптор, що прийшов на зміну Автору, несе

в собі не пристрасті, настрої, почуття або враження, а лише такий

неосяжний словник, з якого він черпає своє письмо” [2, с. 389]. Заміна

автора скриптором усуває будь-які претензії на однозначність прочитання

і встановлення остаточного, єдино правильного смислу та уможливлює

невпинний процес вивільнення значень. Коштом “смерті автора” має

відбутися “народження читача”, що відтепер стає “тим простором, де

відбиваються усі до єдиної цитати, з яких складається письмо” [2,

с. 390], фокусує множинність значень, виявляючи цілісну сутність письма

і єдність тексту. Питання про наявність / відсутність авторського

диктату стає одним із вирішальним в утворенні опозиції “твір – текст”:

“Автора вважають батьком і господарем свого твору… Стосовно ж тексту, то

в ньому відсутній запис про батька” [22, с. 494]. Використані Р. Бартом

метафори твору і тексту – “організм” і “плетиво” – покликані увиразнити

їх антитетичність, наголосити на ієрархічності, монолітній цілісності

першого й відкритості, множинності сенсу, стереофонічності другого –

звільненого від авторської влади [22, с. 493 – 494].

 

У концепції М. Фуко автор так само позбавлений статусу свідомого творця,

упривілейованості в наданні значень власному твору. Автор у традиційному

розумінні (“невичерпне джерело значень, якими наповнений твір”), на

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ