UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРецепція української новели зламу ХІХ-ХХ століть у світлі архетипного аналізу (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3544
Скачало310
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Рецепція української новели зламу ХІХ-ХХ століть у світлі архетипного

аналізу

 

 

Одним із головних понять, які засвідчують неперервність розвитку

літератури, є поняття архетипності. Архетипний аналіз став

методологічною засадою вивчення низки літературознавчих проблем:

взаємовпливу між літературами різних країн, інтерпретації “вічних

образів”, рецепції художнього тексту, функціонування ідентичних образів

у різних контекстах. На думку К.-Г. Юнга, саме на базі символічного

потрактування й суб'єктивного переживання архетипних структур

відбувається інтеграція свідомості й підсвідомості у психіці індивіда,

виявом якої є художня творчість: “Всі міфологізовані процеси природи...

є символічним виразом внутрішньої й несвідомої драми душі, яка...

перенесена на події природи, стає зрозумілою для людської свідомості”

[14, с. 102]. Тому символ він вважав елементом архетипної побудови,

заломленим крізь призму індивідуального сприйняття.

 

Серед галузей духовної діяльності Юнг відводить чільне місце літературі.

Творчий процес – одухотворення архетипів, їхнє розгортання й пластичне

оформлення, й у вигляді символів також, – дає змогу “схарактеризувати ту

епоху, в якій народжується твір, і дух часу, на формування якого і

впливає мистецтво” [14, с. 102-103]. Розвиток людської свідомості

присутній у творі мистецтва, але прихований за символами, і зрозуміти їх

дасть змогу лише “оновлення духу часу”, тобто “свіжий погляд” на твір.

 

У словесній творчості один і той самий архетип може виявлятися завдяки

великому розмаїттю символічних образів. Наприклад, архетип Матері

охоплює не лише конкретну матір, а й усі материнські постаті. Щобільше,

у семантичне поле архетипу входять жінки й міфічні фігури жінок, а також

символи народження, вигодування, виховання [4, с. 161]. Розвиток

сучасних гуманітарних наук призвів до появи численних наукових визначень

архетипу, суть яких зводиться до одного спільного знаменника:

“всюдисутності” та сталості архетипного образу. У зв’язку з цим варто

зауважити, що К.-Г. Юнг був не першим, хто застосував поняття архетипу в

його науковому вияві. Діалог Г. Сковороди “Потоп Зміин” свідчить про те,

що найголовнішим архетипним образом його автор визнавав Сонце, культ

якого притаманний усім без винятку культурам. “Сонце есть архитипос,

сиречь первоначална и главна фигура, а копии ея и вицефигуры… как к

своему истоку, стекаются к сонцу” [5, с. 247].

 

При побіжному зіставленні сковородинських “віцефігур” Сонця й низки

головних образів юнгівської теорії (з яких для дослідження обираємо

концепти Персона, Тінь, Анімус, Аніма) виявляється, що вони постають у

формі бінарних опозицій, які мають центральну фігуру єднання та

примирення (для Юнга це – Самість). У різноманітних напрямах ці образи

культивувалися українськими прозаїками-новелістами зламу ХІХ-ХХ століть

– напруженого періоду українського суспільного та культурного життя.

Суперечливість як константа і жанру новели, і часу, в якому творили

О. Кобилянська, М. Коцюбинський, В. Стефаник тощо, реалізується в

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ