UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІнтерпретації особи автора в художній творчості (“Зів’яле листя” І.Франка) (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2936
Скачало233
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Інтерпретації особи автора в художній творчості (“Зів’яле листя”

І.Франка)

 

 

Автор – поняття автентичності того, хто написав твір, має, крім того,

кілька значень: юридичне, історичне (суспільно-політичне, отже й

соціальне), філософське, морально-етичне, ідеологічне, естетичне та ін.

У літературознавстві, певна річ, найбільшу увагу з названих аспектів

поняття “автор” привертає естетичний, хоча інші теж не залишаються

зовсім поза увагою дослідників. У найновіших літературознавчих

довідниках, наприклад, у “Літературознавчому словнику-довіднику” так

визначено категорію “автор”: “Митець, котрий реалізувався у

літературному чи будь-якому іншому художньому творі” [8; c.14].

Ідентичним є вияснення терміну в “Азбуковнику” Б.Романенчука: “Людина,

що створила щось чи написала якийсь твір”, і, як приклади, називаються

“Гайдамаки” Т.Шевченка, “Зів’яле листя” І.Франка, “Історія України-Руси”

М.Грушевського [1; c.27–28]. УЛЕ подає тлумачення латинського слова

“[au(c)tor – засновник, творець, письменник] – особа, що написала даний

твір” [9; c.22]. Найширше обговорюється цей термін у КЛЭ; в перекладі

названого латинського слова вказано: “(виновник, учредитель, основатель,

податель мнения или совета, сочинитель), авторство – термины, выражающие

специфические отношения к письменному тексту как “собственному, лично

сотворенному” самим творцом” [7; c.28]. Таким чином, автор ( творець

тексту ( за цими визначеннями є автентичним. Це значить, що на підставі

визначення терміна можна беззастережно переносити авторське “я” в

літературознавчій інтерпретації художнього тексту в площину тих

об’єктно-суб’єктних співвідношень, які виникають під час читання і

сприймання. До речі, складники цієї пари як умови функціонування

художнього твору не тотожні: адже можна читати твір і, як не

парадоксально, не сприймати його. Сприймання – це розуміння і – не

тільки, бо концепції автора, тенденції твору можна не поділяти.

 

На основі різночитання, як засвідчує практика інтерпретації художнього

тексту, трапляються довільні перенесення, тобто ототожнення особи автора

або з протагоністом (героєм – антигероєм, ліричним героєм чи т. зв.

“ліричним Я”), або з певними ситуаціями, “історіями”, проблемами, темами

твору на всю його “тональність”, художню тенденцію тощо. У таких

випадках, з відповідним теоретичним маніпулюванням, виникає натяк на те,

що, скажімо, тема насильства у творах Т.Шевченка має якийсь не

зафіксований біографами поета факт насильства чи то в дитинстві, чи в

інший період його життя [див.: 5; с.33–37]. Г.Грабович, наприклад,

аналізуючи проблему сексуального інцесту у творчості Т.Шевченка, як

висновок стверджує, що “жертвою тепер виступає не одна з багатьох

спокушених (чи зґвалтованих) і покинутих жінок у Шевченка, а

автобіографічно (хай і символічно) зображена особа самого поета (курсив

наш. – Л.С.)” [5; c.37]. Застереження дослідника про символічність щодо

особи поета вже нічого не дає, оскільки тема зґвалтування переноситься

на особу автора.

 

Довільність інтерпретації Г.Грабовича, нехай і обставлена відповідними

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ