UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЛітературознавча практика Івана Франка і проблеми феміністичної критики (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5631
Скачало276
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Літературознавча практика Івана Франка і проблеми феміністичної критики

 

 

Новітні методи дослідження літературних творів (структуральні,

рецептивна естетика, герменевтичне прочитання, феміністична критика),

про які сьогодні активно сперечаються, своїм корінням сягають у

літературознавство попередніх періодів, зокрема, в науку про літературу

другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Завдання сучасного

літературознавства – знайти співвідношення класичної та сучасної методик

прочитання літературних творів. У запропонованій статті намагаємося

простежити ідеї, що їх розробляє сучасна феміністична критика, у

літературознавчій практиці Івана Франка та дослідженнях другої половини

ХІХ – початку ХХ століття.

 

Для сучасного дослідника важливою є проблема коректності аналізу

літературознавчої практики минулого за допомогою сучасного теоретичного

інструментарію. Попри всю дискусійність цієї проблеми доволі поширеною є

думка, що теоретичні дискусії попередніх періодів у розвитку

літературознавства не варто накладати на матрицю сучасного літературного

процесу, а шукати витоки тих теорій, які сьогодні дискутуються у працях

найвидатніших естетиків і літературознавців.

 

У зв’язку з аналізованою проблемою зауважмо, що пік розвитку

феміністичної критики припадає на другу половину ХХ ст.: праця Сімони де

Бовуар „Друга стать”, Барбари Ґолдт „Жахлива досконалість. Жінки і

російська література” (1987), Сандри Гілберт і Сузан Губар „Божевільні

жінки з горища. Жінка – письменниця і літературна уява дев’ятнадцятого

століття”(1979). Як влучно зазначає Соломія Павличко, ці автори „ по

суті, переписали літературну історію минулого (ХІХ – М. Г.) віку під

феміністичним кутом зору” [4, с. 23]. Але річ у тім, що цілком

переписувати літературну історію минулого навряд чи є потреба. Деякі

дослідники вважають, що жіноча літературна критика існувала ще в

античному суспільстві. У статті „Чи існує жіноча літературна традиція?”

Міхаела Мудуре, аналізуючи античну традицію, пише, що „приклади з

грецької міфології показують, що жіноча традиція в розумінні сукупності

жіночих цінностей передається через грецькі міфи. Заслуга і геній

Софокла полягає в тому, що він дав змогу виявитися жіночим цінностям у

нитках його власної трагічної літературної тканини” [2, с. 172].

 

Статті, що склали книгу С. Павличко „Фемінізм”, дають підстави говорити

про те, що українське літературознавство ще в ХІХ ст. задумувалося над

проблемами, що їх сьогодні розв'язує феміністична критика, зокрема т.

зв. „жіноча літературна традиція”.

 

Важлива роль в осмисленні цієї проблеми належить Іванові Франкові.

Звичайно, на кінець ХІХ ст. Франкове розуміння феміністичних проблем не

можна накладати на матрицю сучасної феміністичної критики – галузі

літературознавства, міждисциплінарної у своїй методології. „Феміністичні

студії мають широку проблематику: реконструкція широкої історії та

жіночої літературної традиції, феміністична історіографія, ревізія

патріархальних зразків мови, проблема андрогінії і лесбіянська традиція,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ