UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІдеї о. Потебні у працях м. Гнатишака (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2794
Скачало229
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Ідеї о. Потебні у працях м. Гнатишака

 

 

Постать М. Гнатишака – історика, теоретика та літературного критика – і

досі маловідома для широких наукових кіл. Його наукова спадщина з

позиції сьогодення, а творив учений у 30-х роках минулого століття,

становить значний інтерес. Передусім він репрезентує модерне покоління

вчених-новаторів, які пропонували своє бачення літературного процесу,

опираючись на найновіші теоретичні досягнення літературознавства,

прагнули запровадити сучасні методи наукового дослідження, вписуючи

українську літературу в загальноєвропейський історико-літературний

процес.

 

Методологічні принципи своєї літературознавчої концепції М. Гнатишак

виклав у вступі до “Історії української літератури”, яка побачила світ у

Празі 1941 р. вже після смерті автора. Однак різні вчені класифікують

його підхід до літератури по-різному. Наприклад, Д. Чижевський, автор

другої книги “Історії української літератури”, зараховував М. Гнатишака

до послідовників О. Потебні. Поділяючи в загальних рисах погляди

вченого, він зауважив: “Щоправда, я схиляюсь не стільки до теорії

Потебні, скільки до “структуралізму” празького кола “Слова та

словесності” [13, с .3]. Проте мовознавець О. Горбач визначив

методологічний підхід М. Гнатишака до явищ української літератури як

“формалістично-структуралістичний”, що сформувався під впливом концепцій

“празької школи” (В. Матезіюса, Я. Мукаржовського та ін.)” [7, с. 1].

Узгоджує ці думки сучасний літературознавець М. Наєнко. Він зараховує

М. Гнатишака, як і М. Зерова та Д. Чижевського, до структуралістів, які

“певною мірою пов’язували свою методологію з теорією творчості

О. Потебні” [9, с. 406].

 

Допомагає зрозуміти ситуацію сам М. Гнатишак. У пошуках міцного

методологічного підґрунтя вчений звертався до надбань національної та

європейської філологічної науки. Формуючи власний

теоретико-методологічний підхід до явищ літературного процесу,

вибудовуючи цілу концепцію літератури, М. Гнатишак прагне синтезувати

актуальні на той час структуралістичні ідеї Празького лінгвістичного

гуртка із психолінгвістичною теорією О. Потебні. Це засвідчує чутливість

молодого вченого до сприймання нових теоретичних віянь і залучення їх до

власної наукової праці. М. Гнатишак підкреслив епохальне наукове

відкриття геніального українського вченого, який “установив тісний

зв’язок між генезою й структурою кожного поодинокого слова – та генезою

й структурою цілого словесного мистецького твору, цебто твору

літературного” [4, с. 11]. Літературознавець по цей бік Збруча формулює

його як “принцип структурального зв’язку літературного твору зі словом”

і кладе в основу власного наукового літературно-історичного аналізу.

Цей принцип не був чужим поширеній у той час формальній школі.

Представники ОПОЯЗ-у в російському літературознавстві початку 20-х

років, згодом і Празького лінгвістичного гуртка, який підхопив його

естафету, теж виходили з усвідомлення структурального зв’язку між

словом та словесністю (про це свідчить назва офіційного органу празьких

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ