UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЖіноча проза доби модерну: концепція нового героя (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3527
Скачало238
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Жіноча проза доби модерну: концепція нового героя

 

 

Період кінця ХІХ – поч. ХХ ст. можна впевнено означити як культурний

жіночий ренесанс, оскільки на мистецьку арену виходить численна плеяда

письменниць: Леся Українка, О. Кобилянська, Є. Ярошинська, Грицько

Григоренко, Н. Кобринська, Уляна Кравченко, Дніпрова Чайка,

К. Гриневичева, Л. Яновська та ін. Це явище символічне для

модерністичного дискурсу з його відкритістю та поліфонічністю. Жінки

вносять у культурний простір власну перспективу модифікації дійсності,

яка не збігається з традиційною. Це, зокрема, стосується пошуку нового

типу героя, який би ідеально втілив новітній дух перехідного віку.

Модель „цілого чоловіка” І. Франка та принцип „чесності з собою”

В. Винниченка виразно окреслили парадигму конструювання такого

характеру. Письменниці, натомість, пропонують жінку які альтернативного

героя, що Я. Поліщук потрактував як одну із найцікавіших метаморфоз

літератури періоду fin de siecle [17, с. 154].

 

Творячи власну літературу, жінки вибудовують свою модель суспільства, в

якому проблему ґендерної ідентифікації розв'язують нетрадиційно.

Альтернативні моделі здебільшого не вкладалися у звичні концепції

жіночих персонажів. У класичному письменстві це майже завжди або

ідеалізований предмет любові й обожнення, або нещасна дівчина-покритка.

Подібну класифікацію подає й Олена Теліга, стверджуючи, що в традиційній

літературі „жіночі типи залишилися незмінні, лише трішечки підмальовані.

Є це – 1) жінка-рабиня і 2) жінка-вамп. Обидва, не дивлячись нібито на

свою протилежність, властиво кажучи, є тим самим типом жінки, що

з’являється лише джерелом хвилевої насолоди й увигіднення життя в

найпримітивнішому розумінні того слова. І рабиня, і „вамп” виключають

пошану до жінки” [20, с. 32]. Героїню зображували з чоловічої

перспективи і дуже часто з домішками сентименталізму та ідеалізму.

Звідси ще одна постать – героїня-жертва. Дослідниця Т. Гундорова робить

цілком слушний висновок, що „жінка, відображена в „чоловічій

літературі”, це той образ, який бачить і символізує соціум (а він,

звичайно, традиційно чоловічий)” [5, с. 90]. Отже, моделюються

характери, які влаштовують чоловіків і не виходять за межі узвичаєного

статусу жінки в суспільстві, звідки репрезентація героїні як „покритки”,

„бурлачки”, „повії”, „наймички” і т. п. Це є типова ситуація, в якій

можна знайти відгомін теорії Ж.-Ж. Руссо. Він сформував соціокультурні

концепції „жіночості” та „мужності”, які стали матрицею європейської

ґендерної ідентифікації. Як зазначає філософ Н. Чухим, жінка за цим

кодексом має подобатись і підкорятися, бути приємною, а не кидати виклик

[22, c. 34-35]. Натомість письменниці зламали поведінковий стереотип і в

житті, і в літературі. Вони переносять героїню з марґінесів суспільства

у центр подій, вивищуючи її і творячи „царівну”, „білу мрію”, „одержиму

духом”, „блакитну троянду” і т. п. Література з жіночозахисної

перетворюється в жіночостверджувальну. За влучним висловом

Н. Зборовської, „відбувається процес „маскулінізації” жіночого на тлі

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ