UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМодерні та постмодерні трансформації літературного символу (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2027
Скачало208
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Модерні та постмодерні трансформації літературного символу

 

 

Коли в літературознавстві торкаються проблеми трактування художнього

символу, то переважно йдеться про троп, про реторичну фігуру, яка діє на

основі бінарної структури. Але первинна закоріненість символу в

культурний досвід людини зумовлює реставрацію глибинних смислових

пластів, вплетення власне філософського дискурсу в літературознавчий

аналіз. Панівні світоглядні засади тої чи іншої доби безперечно мали

вплив і на розуміння цієї категорії. Дозволивши собі зробити деякі

узагальнення, можна вибудувати такі пари відповідностей: античність –

символ як універсальна категорія, середньовіччя – як принцип

світобудови, німецька класична філософія/романтизм – як інструмент

пізнання, модернізм – як форма експресії „Я”, постмодернізм – як

текстова реляція. Безумовно, що при ближчому розгляді кожна з цих пар

руйнується через високий ступінь умовности, але назагал це дає нам змогу

окреслити певну перспективу еволюції чи трансформацій категорії символу.

У кожен період відбувається не цілковитий перегляд його функцій, а

актуалізація тої чи іншої особливости структури, що, відповідно,

визначає домінанту в характеристиці. Для теорій символу ХХ століття

найважливіше – інструментальний підхід, наголос на способах

інтерпретації або ж взагалі на неможливості його вичерпної

інтерпретації.

 

Попри давню історію, „кар’єра” символу як естетико-гносеологічної

категорії, що була описана і введена в цілісну естетичну систему,

розпочинається від німецької класичної філософії. Завдяки Кантові

проблема символу постала в її сучасному вимірі з наголосом власне на

його гносеологічній вартості. Чи не найвідомішими є роздуми Й. Гете, які

він виклав у листуванні з Ф. Шіллером та в знаменитих “Максимах та

рефлексіях”: “Все, що відбувається, – символ, і водночас, коли воно

цілком себе проявляє, воно вказує на все інше. Справжня символіка там,

де часткове представляє всезагальне не як сон або тінь, а як живе

миттєве одкровення непізнаваного” [1, с. 353], “Символ перетворює явище

в ідею, ідею в образ і до того ж так, що ідея залишається в образі

безкінечно дієвою і неосягненою. Навіть виражена всіма мовами, вона

залишилась би все-таки невисловною” [1, с. 352]. Таке трактування

передбачає певну онтичну візію світу: символ вписується в стару

метафізичну дихотомію (справжнього) буття і (тільки самого) явища, поміж

якими разом з мовою з’являється ще поняття. Дворівневість тропу тут

відповідає двоплощинності явної і прихованої реальности, явища та ідеї.

 

Межове буття символу, його радикальну значущість у всіх сферах культури

наново відкрили символісти, які намагались витворити

філософсько-естетичну концепцію, засновану на його структурних

особливостях. В умовах межі століть, проміжного, кризового стану

европейської цивілізації це було намаганням створити “альтернативний

простір – буття в символі, символічне буття” [2, с. 43], з побудовою

нових ціннісних вертикалей, з новою спробою “закорінення” – пошуком чи

творенням традицій через плетіння павутини смислів зав’язаних у вузлики

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ