UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПерсонажна нарація в новелістиці Миколи Хвильового (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5275
Скачало338
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Персонажна нарація в новелістиці Миколи Хвильового

 

 

Переорієнтація в українському літературознавстві останнього десятиліття

методологічних засад, доступ учених до здобутків західної науки

підштовхнули дослідників національного письменства до апробації нових

методик літературознавчого аналізу, вироблення нових теоретичних

підходів до розгляду текстів української класичної, а особливо модерної

літератури.

 

Український модерн, його поетико-стильові особливості залишаються полем

для суперечок та дискусій. Це полістильове явище досі не отримало

докладного, синтетичного аналізу на всіх рівнях тексту.

 

Специфічним об’єктом нашого дослідження є проза Миколи Хвильового.

 

Ще О. Білецький, наголошуючи на своєрідності будови творів Хвильового,

зауважував активну позицію креатора тексту, не розмежовуючи, однак,

інстанції між автором та оповідачем. Критик виокремив формальні

особливості в побудові твору – ослаблення сюжетності, асоціативність

[3].

 

Ю. Меженко предметом дослідження обрав психологізм як специфічну рису

творчості М. Хвильового [10].

 

У діаспорній критиці найвагоміше слово про автора „Арабесок” належить

Є. Маланюку [9], Ю. Шереху [14] та Ю. Лавріненку [7]. Є. Маланюк,

відзначаючи внутрішню музикальність прози письменника, що виражається в

яскравій алітерованості, зауважує властиві, на його думку, недоліки цієї

прози – „розхитаний (часом ледве означений) кістяк, брак композиційної

потужності” [9, с. 300].

 

На зміну наративної структури в українській літературі зламу віків

звернула увагу Т. Гундорова. У монографії „ПроЯвлення слова, або

Дискурс раннього українського модернізму” [5] дослідниця розрізняє

народницький та модерний типи дискурсів. Авторська позиція, точка зору є

постійним предметом зацікавлення В. Агєєвої [1]. Дослідниця виділяє

специфічні типи нарації в новелістиці письменника – розповідь від першої

особи, внутрішній монолог, навіть елементи „потоку свідомості”.

Розглядаючи імпресіоністичну новелу, В. Агеєва дійшла висновку, що

напружена кінцівка творів часто пов'язана з розбіжністю між мовними

ритмами персонажа та автора. Вона також звернула увагу на авторську

позицію щодо зображуваного.

 

Наративна стратегія М. Хвильового розвивалася у руслі розвитку двох

тенденцій: тяжіння до модерного способу письма (насамперед відмови від

всезнаючого оповідача) та панівної ідеології радянської літератури.

Суспільні та політичні катаклізми, зміни в державному устрої, стрімкі

темпи технічного прогресу — для усього цього уже не могли бути

придатними повільні та глибокі рефлексії в художньому творі, як це було

у ХІХ столітті.

 

Панівного в ХІХ столітті всезнаючого третьоособового розповідача в

літературі модернізму змінює нова парадигма персоналізованих оповідачів:

наратор тепер одночасно виконує функцію персонажа – або протагоніста,

або свідка. Розповідна стратегія автора потягає в тому, щоб зафіксувати,

з’ясувати, залишити для нащадків начала „ідеального” світу та ідеальних

„нових людей”. Відхід від позиції гетеродієгетичного всезнаючого

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ