UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПодолання проблеми історіософського міфуу поезії 1980-Х (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1794
Скачало194
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Подолання проблеми історіософського міфуу поезії 1980-Х

 

 

Представники українського вісімдесятництва, що стали яскравими

представниками „третьої хвилі” (А. Погрібний) розвитку української

літератури, виробили особливу концепцію щодо місця людини і її

призначення в історичному просторі. Передусім це стосується лірики

І. Римарука, В. Герасим’юка, І. Малковича, а також Т. Федюка,

О. Забужко, Н. Білоцерківець та ін.

 

Перебуваючи в передчутті зміни векторів розвитку

суб’єктивно-об’єктивного існування, на кордоні „модерністського та

рустикального світоглядів у межах їхньої криптотелуричної літератури”

(В. Єшкілєв), з „кпином, іронією, шокуванням” (О. Яровий), „драматичною

напруженістю” (В. Моренець), поети спромоглися заговорити про уникнення

незмінності і повторюваності української долі попри історичну здатність

завжди повторюватись. Ця здатність виросла з великого „пасіонарного

заряду” (О. Забужко), що тривалий час чекав на свій естетичний,

філософський вибух. Це був бунт проти одноманітності та обмеженої

увиразненості, що почало розвіюватись десь на початку 80-х, у роки

тотального розпаду соціалістичного реалізму, „кризи радянської історії,

коли було поставлено під сумнів верховенство загальносуспільного над

особистісним” [9, с. 26].

 

Так не буде, як сказав Пророк.

 

Так, як нам написано, не буде!

 

(В. Герасим’юк)

 

Варто зауважити, що у 80-х роках змінилися і концепти поезії, що

вплинули на її світоглядну парадигму. Загострилося питання про предмет

та функції самої поезії. Відкритість, свобода, відсутність диктату

поставило питання не того, про що пише поет, а здатності сягнути

неопредметнену, але безумовну для реципієнта сутність буття

(В. Моренець). Цього можна досягнути, за переконанням поетів, тільки під

час медитативного сеансу, що обмежує присутність непотрібного пафосу.

Вони досить обережно ставляться до всіх виявів свого духу, залишаючи

особливе місце переживанням, що ніколи не закінчуються. Їх сприйняття

тільки поширюються і розчиняються у просторі, бо поети-метафористи

намагаються увиразнити своє духовне призначення, оберігаючи свій берег,

що час від часу переживає розбурханість океану бездуховності та дивної

тривоги. Поети намагаються у мозаїчному просторі віднайти відповідники

багатьом речам, що формують та увиразнюють світ, перетворюючи його на

гармонійну сполуку. Вони утворюють інші закони в іншому, власному часі

та просторі.

 

Для представників вісімдесятництва література попередніх поколінь стала

водночас і каноном, і опозицією, бодай на естетичному рівні. Відчутною

особливістю стало рафінована концепція світу і власне буття крізь

міфологічні, історіософські моделі. Особливого звучання набувала така

форма поетичного мислення, як предметність та не-предметність

(В. Махно).

 

Вісімдесятники пробували утворити культ „гри зі словом”, „бо гра є

текстом” (Р. Барт), „концептуальної гри зі словом” (Я. Голобородько)

„філологічну гру експерименту заради експерименту радикально змінити,

роль і статус літератури в суспільстві” [10, с. 77], що відразу почало

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ