UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваШвейк і цяпка: між сатирою і пропагандою (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2368
Скачало252
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Швейк і цяпка: між сатирою і пропагандою

 

 

Метою цієї невеликої розвідки є не стільки типологічний аналіз двох

літературних образів – чеського Швейка, створеного Ярославом Гашеком, та

українського Цяпки, найбільше опоетизованого Романом Купчинським, –

скільки аналіз подібностей та відмінностей засобів (сатири, гумору,

іронії, ґротеску), за допомогою яких вони творяться. Численні дослідники

образу Швейка про поетику роману та засоби досягнення в ньому комізму

висловлюються по-різному. Загалом наголошується, що “гумористична

трактовка персонажа переростає в сатиричну” [3, с. 26], на цьому

сходяться більшість дослідників [також 12; 13], проте в інших випадках,

навпаки, окреслюється зміщення тональності образу від чисто сатиричного

до іронічного [2], а найновіші дослідження взагалі трактують його як

суто іронічний [10]. Цяпка в подібних ракурсах взагалі не досліджувався.

Пояснюється це, найперше, слабшою олітературненістю цього образу: він

присутній в кількох стрілецьких піснях та жартах, а доволі архаїчна

жанрово, як на час виникнення, ірої-комічна поема Р. Купчинського

“Скоропад” була відома небагатьом і надзвичайно запізнилася з друком

(створена 1919 р., надрукована 1965-го на еміґрації). Тим часом, саме

типологічне зіставлення обох образів дало б змогу краще розібратися і з

механізмами комічного, за допомогою яких вони створені і, врешті,

домоглися більш чи менш локального безсмертя.

 

Спершу розчистимо для наших дослідів термінологічний майданчик. Сатиру

визначають як “безжальне, знищувальне переосмислення об’єкта зображення

(та критики), що розв’язується сміхом” [8, с. 522]. Сатира, якщо її

трактують як окремий жанр або категорію комічного, здатна включати в

себе іронію, переорієнтовуючи її на виконання “своїх головних

викривальних завдань” [15, с. 25]. Гумор трактують як “особливий вид

комічного, таке ставлення свідомості до об’єкта, в якому поєднуються

зовнішнє комічне його трактування з внутрішньою серйозністю”

[8, с. 521]. Як бачимо, гумор, позірно протилежний іронії, яка

найчастіше виступає як стилістичний прийом, “іносказання, що виражає

насмішку або лукавство, коли слово чи висловлювання набуває в контексті

мовлення значення, протилежне буквальному сенсу, заперечує його чи бере

під сумнів” [8, с. 132]. Якщо гумор, насміхаючись, не заперечує, то

іронія, начебто не заперечуючи, насправді, насміхається. Сатира може

бути іронічною, тобто використовувати іронію як засіб прихованої

насмішки, але може бути й прямою, інвективною, коли критичні наміри

автора висловлювання не приховуються. З іншого боку, гумор також може

ґрунтуватися на використанні іронії, і ми неминуче заплутаємося у цих

трьох термінах – така плутанина є досить поширеним явищем, – якщо не

візьмемо за основу семіотичне тлумачення іронічного висловлювання як

такого, що вказує водночас на два взаємозаперечних референти. Сатирик,

послуговуючись іронією, використовує висловлене як ширму або як

каталізатор інтенсивності заперечення прихованого, гуморист від початку

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ