UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТипологія різновидів автокомунікації в поетиці постмодерного твору (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2400
Скачало267
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Типологія різновидів автокомунікації в поетиці постмодерного твору

 

 

Розвиток культури кожної країни є нелінійним, стадйним. Одним із

критеріїв розмежування провідних характеристик двох протилежних стадій

розвитку є критерій інформаційний, що окреслює специфіку обігу

інформації у межах даної культури. Етап здобуття та накопичення якісно

нової для людства інформації змінюється етапом глибинного її осмислення,

рефлексії – і навпаки. Одним із найбільш адекватних підходів до

осягнення природи такої стадійності культури виступає теорія

комунікації.

 

Відповідно до двох основних каналів комунікації – „Я – ВІН” та „Я –Я” –

Ю. Лотман виділяє два відповідні типи культур: культури, орієнтовані

переважно на одержання інформації, та культури, орієнтовані на

автокомунікацію [7]. Повідомлення „Я – ВІН” за своїм напрямом є

зовнішнім, оскільки передбачає наявність адресата й адресанта

повідомлення, яке має головною метою передати вербальну інформацію

адресатові й спонукати його до певної невербальної реакції (вчинок,

висновок тощо). Для повідомлення типу „Я – Я” характерне ототожнення

особи адресата й адресанта: „... відмінність полягає в тому, що в

системі „Я – ВІН” інформація переміщується в просторі, а в системі „Я –

Я” – в часі” [7, с. 164]. Другий тип повідомлення характеризує ситуацію

передавання суб’єктом інформації самому собі й має назву

автокомунікації.

 

Зовнішнє повідомлення характеризує екстенсивний спосіб світозасвоєння,

тоді як ознакою автокомунікації є інтенсивність осмислення навколишніх

процесів. На противагу константності повідомлення в ситуації комунікації

„Я – ВІН”, у випадку автокомунікації динамічними є і саме повідомлення,

і його суб’єкт: „... передаючи повідомлення самому собі, він [суб’єкт. –

С. Т.] внутрішньо перебудовує свою сутність, оскільки сутність

особистості можна трактувати як індивідуальний набір соціально значущих

кодів, а набір цей тут, у процесі комунікаційного акту, змінюється” [7,

с. 165]. Прикладом автокомунікації в межах повсякдення може бути ведення

щоденника – як з функцією мнемонічною, спрямованою на запам’ятовування

подій, так і з метою кращого осягнення життєвої ситуації.

 

Своєрідною комунікативною системою є художня література. Кожен

літературний твір насамперед призначений для прочитання. Тому зовнішньою

схемою твору як повідомлення завжди залишається схема „Я – ВІН”. Але

варто врахувати, зокрема, й такий фактор, як родова належність твору.

Якщо епічний твір із чітко вираженою сюжетністю безперечно належить до

повідомлень типу „Я – ВІН”, то ліричний, медитативний за характером вірш

можна назвати зразком псевдоавтокомунікації: твір нібито спрямований на

внутрішній світ ліричного суб’єкта, і в результаті вербалізації почуттів

світ цей зазнає певних змін. Але сам суб’єкт і вербалізована динаміка

його почуттів все ж є повідомленням, спрямованим на читача, який

девербалізує сприйняте ним і, можливо, теж зазнає при цьому певного

емоційного впливу.

 

Якщо говорити про драму, то тут комунікативна схема ускладнюється в дещо

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ