UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПарадигма солярних образів в українській писемності i половини XIX століття (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3155
Скачало245
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Парадигма солярних образів в українській писемності i половини XIX

століття

 

 

Образ Сонця як життєдайної сили природи, символічного втілення

божественного має в українській літературі глибинне коріння. Учені

XIX–XX століть відзначали активну присутність солярних образів, мотивів

у літературі Київської Русі. Наприклад, Ізмаїл Срезневський 1846 року

виступив із статтею „Об обожании солнца у древних славян”, у якій

розглянув, як культ Сонця відбився у „Слові о полку Ігоревім”,

ораторській прозі Кирила Туровського та у фольклорі русичів. Йдеться про

звернення давньоруських письменників до образів Дажбога, Хорса, Велеса і

Сварога (19, с. 36-60(. У ХХ столітті розглядав цю проблему на матеріалі

„Слова о полку Ігоревім” А. М. Робінсон, простежуючи, як у єдності

язичницької та християнської традиції відтворювалися солярні мотиви і

образ Сонця (16, с. 7-58(. Своєрідність інтерпретації солярних мотивів,

образів, алюзій простежується в давньоукраїнській літературі від часів

Київської Русі аж до Г. Сковороди у праці М. Ласло-Куцюк „Боги світла і

боги темряви” (11(. Побіжно, серед інших образів, які характеризують

українську романтичну лірику, у своїй праці „Поетика української

романтичної лірики” (К., 1998) образ Сонця розглядає О. Камінчук,

зауважуючи при цьому традиції давньоукраїнської міфології (9, с.

107-108(. Але загалом щодо традиції солярних мотивів, образів, алюзій у

їх розвитку від часів давньоруських до ХХ століття цієї проблеми в

літературознавстві не досліджували.

 

Парадигму образу Сонця в українській літературі першої половини XIX ст.

можна розглядати з урахуванням впливу світової й української міфології,

фольклору та давньоукраїнської літератури XI–XVIII століть. Український

поет кінця XVIII століття Г. Сковорода часто озвучує солярні мотиви,

взяті із XVIII псалму „Псалтиря”. Йдеться про фразу: „В солнце положи

селеніе свое” (11, с. 14(. Але, думаємо, що український філософ, як і

його освічені сучасники, міг користуватися в розкритті образу Сонця і

книгою „Символіка єгипетська” Єпифанія Славинецького, і „Symbola amoris

divini” О. Венуса, у яких поєднано християнські, біблійні та міфологічні

образи (8, с. 212(.

 

Нова українська література початку XIX століття серед інших традицій

давньоукраїнської писемності засвоїла також солярні мотиви, образи і

топоси, символіка яких творить серцевину багатьох міфологій. На

європейському континенті виділяються сонячні образи, взяті з античної

міфології та з християнської традиції. У давньоукраїнській культурі

сакралізація Сонця, як і в багатьох хліборобських народів, особливо

помітна, навіть після прийняття християнства, в залишках язичницьких

вірувань і в різних календарно-обрядових дійствах, пов’язаних з осіннім

і весняним рівноденням та зимовим і літнім сонцестоянням (4, с. 495(.

Солярну символіку в українців мали хліб, вінок, орнаменти вишиванок,

килимів, кераміки, де символом сонця є коло, хрест, розетки, восьмикутна

зірка, свастика (20, с. 122(. Сонце, за стародавніми уявленнями русичів,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ