UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПоза, завдяки і навколо комедії: зміни в жанровій системі української драматургії 1880-1920 рр. та їх відлуння наприкінці ХХ сторіччя (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2451
Скачало248
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Поза, завдяки і навколо комедії: зміни в жанровій системі української

драматургії 1880-1920 рр. та їх відлуння наприкінці ХХ сторіччя

 

 

До 1881 року репертуар української драматургії не відзначався особливим

багатством. На думку Д. Антоновича, у ХІХ сторіччі “трупи, що грали по

театрах на Україні, були здебільшого польсько-московсько-українськими”

[2, с. 57]. Отож, вистави українською мовою – переважно “криваві драми”,

феєрії, комедії та комічні опери-оперетки – значилися в афішах не лише

українських труп. Бібліографія текстів української драматургії дає

підстави навіть говорити про “своєрідний комедійний вибух” у 70-80-ті

роки ХІХ ст. [9, с. 167]. Неабияку за силою привабливості основу

репертуару становили твори І. Котляревського, В. Гоголя-батька,

“Запорожець за Дунаєм” С. Гулака-Артемовського та М. Костомарова,

Шевченків “Назар Стодоля”, “Кум-мірошник” В. Дмитренка, “Бувальщина”

А. Велисовського та ін.

 

Театр значною мірою залежить від глядача, тому гадаю, що саме смаки

публіки зорієнтували драматургію другої половини ХІХ сторіччя на деякі

теми і жанри. “Кожного разу комічний антигерой – це загальновідомий, а

тому завжди пізнаваний тип, змальований за всіма основними принципами

народної творчості [...]”, – характеризує одну із вимог комедійної

структури А. Козлов [9, с.143]. На цих засадах формується персонажна

група мелодрами. На конвенційності наголошував А. Берґсон, досліджуючи

явище комічного в роботі “Сміх”. Зважаючи на такі підходи до

кшталтування реальності у світ драми, цілком нескладно пояснити, чому

панівним жанром театру стали комедія та мелодрама. Однак цікавішим є

питання, чому драматурги зрідка вдаються до спроб позбутися залежності

від смаків глядача? Чи не тому, що усталені жанрові форми не завадили

виходу на наративи романсу й сатири, які задовольняли завдання

виховувати, згуртовувати?

 

У визначенні групи комедійних піджанрів орієнтуюся на концепцію Н. Фрая

[1, с. 162-240]. Наративна структура комедії втілює сюжет про

утвердження прагматичної свободи молодих героїв, які здійснюють свої

мрії всупереч заскорузлим правилам громадського життя. Індивідуалізм та

повстанчий етос ваблять як позитивні чинники громадського життя. Сатира

й іронія, їх Н. Фрай виокремлює в інший наратив, окреслюють моральні

норми громадського співжиття, висміюють вади, виправляють їх через

художнє розвінчання. Вони містять потенційні можливості прямої дії

художнього тексту. Простір ламання конвенцій задля утвердження бажань і

мрій людини та висміювання й викриття переступів репрезентують

відповідно різні підходи комедії та іронії-сатири. Слова ж Івана

Барильченка із “Суєти” І. Тобілевича: “Кумедію нам дайте, кумедію, що

бичує сатирою страшною всіх, і сміхом через сльози сміється над

пороками, і заставля людей, мимо їх волі, соромитись своїх лихих

учинків!..” [7, с. 457] – вказують на іронічну драму, яку драматург

трактує як ідеальний жанр. Чіткість розмежування двох світів,

зображуваних текстом, на абсурдний та не позбавлений глузду увиразнює

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ